попеліють башти в підземеллях часу,
в них хлопчик малює риторичні фігури блідою фарбою,
в них дівчинка приховує свій колір індиго за шкірою ночі.
звучать знайомі мотиви в тих баштах,
перериваються розмови, ланцюжки срібні,
губляться талісмани на дні баштових океанів.
народжуються привиди німі,
вчаться слухати і розмовляти шурхітом,
дивлячись на старих й незграбних піратів.
в цій башті вони заточили хвилі і кораблі,
в цій башті вони палили люльку миру по колу
аж доки її не проковтнули з жадоби.
підземелля пашіє сльозами піратів,
копіює земля їх зморшки
і дивиться крізь пораненим зором.
вмирають з горя старі блукальці
і тільки хлопчик продовжує малювати риторичні фігури
кольором індиго, очищеним від ночі.
сиии
