В.Тегзі
Дивак малює соняшники й гори,
Яскраво-жовті соковиті пелюстки
І верховинські на джергах узори.
Музей в будинку втнув, та ще й який!
Тут тисячами всякого начиння:
Бунди, холошні, стоси сорочок,
Череси, бирки, кручене коріння,
Мотики, чокани, якийсь ціпок,
Старезні кросна, цівки, мотовила,
Пересучові ничилниці, берда, ціп,
Гаршови, довбні, граблі, вила,
Пацьорки, зґарди, гребінці,
Коновки, бочки, бербениці,
Монети, колукул і дзвін,
Банкноти, що не стліли, як столиці,
І тиґлазув, що триста літ без змін.
Здається: предки всі прийшли у гості,
З різних епох, містечок, сіл,
І кожен мислив не про високості,
А про насущний хліб, пісний розсіл.
А щоб злодюга слушного моменту
Не зміг би посягнути на скарби,
Наш предок крім сільського реманенту
Мав під рукою все для боротьби –
Бартки, сокири, шаблі й карабіни,
Пістолі чудернацькі всіх мастей,
А за фортецю слугували й сіни
З засувкою із дуба для дверей.
Окремо на покуті – Божі книги,
З монастиря місцевого, мабуть.
Далеко не усім була до шмиги
Стара друкарня, що з’явилась тут.
ID:
306626
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.01.2012 11:29:53
© дата внесення змiн: 15.01.2012 11:29:53
автор: Вільховий
Вкажіть причину вашої скарги
|
