Мабуть ми, люди, всі сліпі,
Або це світ такий туманний.
По суті, вдень і уві сні
Живемо в вічному обмані.
Ми правду душимо в собі.
Ми правду душимо в суспільстві.
І лиш дивуємось тоді:
Звідкіль з'являється насильство?
Ми всі покірно мовчимо -
Безбарвна однорідна маса .
Герої наші лиш в кіно
Й лиш ті, у кого більша каса.
На інших звалюєм вину,
(Бо ж інших легше провинити,
Ніж взяти й визнати свою...)
Ми боїмося щось змінити.
Е ні, ми, мабуть, не сліпі,
Ми просто очі закриваєм
На горе людське і біду,
Поки ті нас не зачіпають.
Ми забуваємо, що в час,
Коли потрібна допомога,
Ніхто руки нам не подасть,
Хоч буде мати на те змогу.
Пора змінити оцей світ!
Та перш за все прозріти треба:
З очей зірвати сліпоту
І стати ближчими до неба!
Проблема криється у нас:
У наших розумах і душах.
Не варто допускать насильство,
Бо совість спокій наш порушить.
Міняймо світ! Творім добро!
Не треба грошей тут багато.
Даруймо радість і тепло,
І створюймо духовне свято!
Чорний лев відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві. Але я помічаю, що зараз у суспільстві панують два принципи , а може навіть три: "моя хата скраю", "сам не гам і комусь не дам" і "якщо в сусіда гірше, то я живу добре". І ці принципи діють і між бідними, і між багатими.
