Ти край, де ніжно пахне м*ята,
В садах співають солов*ї.
І батьківська старенька хата
Видніється у далені.
Ти край, де вишні і черешні
Додолу ронять білий цвіт.
І дуб розлогий і кремезний
Стоїть уже тут сотню літ.
Ти край, де хліб на рушникові -
Це символ віри і добра.
І зорі світять барвінкові,
Із неба благодать луна.
Ти край, де у вінках та стрічках,
Співають голосних пісень.
І горда дівчина Марічка,
Стріча на Полонині день.
Ти край, де гори зеленіють,
Струмки біжать із висоти,
І чисте небо голубіє
Та пахне медом тут завжди.
Ти край, де роси чисті й срібні,
Гаї зелені, шум полів.
І на краю землі ген видно
Шматок "Шевченкових стовпів".
Ти край, де вся родина в купі
Кутю смакує запашну.
І в мами пахнуть хлібом руки,
А батько гладить сивину.
Де щира і свята молитва
Лунає тихо над селом.
Христос Родився, Україно,
До всіх прийшло уже Різдво.
Ти край, де горда українка
Іде услід своїй меті.
І знає, щастя зовсім близько
Вже посміхається її.
Ти край, де сонце світить ясно,
Ідуть рясні, густі дощі.
Так... Жити тут таки прекрасно,
Неначе у чарівнім сні.
Тож подивіться всі довкола,
Це - Україна голосна.
Що зігріває нас любов*ю,
Бо ми одні й вона - одна!