|
байка,бо сподіваюсь,що це дасть вам щось зрозуміти
хх: о,прівєт, бич. як ти там? я скучив. бачив нашого Бідняка,він захопився лсд,поговори з ним,в тебе за змістом яйця більші за мої. знаєш,а я таки здав! дивуйся,бо навіть такий кретин і нездара як я зміг це зробити,сесія позаду. всьо файно,скоро приїду до тебе. жени втришия свою німфу і ховай страпон,я вже єду. в середу купи мені шоколадку,курво
хх: слухай,шо таке овуляція? бісова Ірка,загрузила мене. поки вона не пересушила рештки мозку феном ше могла говорити шось поза позою дешевої лярви. оце вампирище. кину її нафіг
хх:о да,скотино,ти права. я таки соплявий. я зустрів таку дівчинку. я червонію і пітнію поряд з нею. зі мною такого не було ше зі школи,в ті далекі часи я це ще вмів. у Редика безсердесне ставлення до моїх душевних пристрастей,а ти викупиш,ти ж мене навчила цих соплів,на біду. піду нап'юся
хх:боже,боже,боже я дурію. яка ж вона хороша. така вся порядна,грає на піяніно,малює - благородна дєвіца. кому вона така нужна. постійно серце скрипить. та що ж це зі мною? сподіваюсь шо вона для мене,як ні уб'ю її,ламає ж мене
хх:я сьогодні як і ти на ничку книжку вцупив в бібліотеці,читаю вишневського бо їй відітєлі нравітса,повсдидався записати на себе,вкров.ой.біжу,бо Лесик хавати кличе. піду заточу булку
хх:їду з Євкою до тебе,познайомлю цю чисту іскристість з гівнистою частиною народу - тобою.причешися
хх:оце так,як все гарно. Сан,рік! як же я її витримав,сам не розумію. я іронічний і нікому соплі не витирав, але цю милість досі прогнати не можу. під її харизматичним началом я став схожим на няшного капона,щодня голюся і не п'ю. привчила мене гуляти,милуватись всім шо поряд,нею милуватись. навчила всьому шо знає сама,знаю шо вона любить,радую її і себе таким чином. піду куплю якісь квіти. о,я знаю тепер чого ти так кпинила коли я на 8зня тобі гвоздики дарував
хх:я гребу,вона мене дістала. якого?! ти знаєш,я ніколи своїм дівчатам не зраджував,а вона таки вперто вважає шо навпак. господи,я з розуму зійду. а сама,знаєш шо сама? питаю чи спала вона з кимось,каже нє. ну та я не вірю бо так очима махає. і піддрочує мене напостой,таке враження шо спеціально. хоче шоб я кинув її? дограється ж
хх:я тварюка.уяви,я таки кинув її. а тепер Єва в лікарні. ідіотка,на санах вирішила покататись та й ввалиласьз усієї дурі в машиняку. добре шо там мировий дідок сидів,їхав легко і її довіз до лікарні,але заліпив її неслабо. шо це я накоїв
хх:прогнала,прогнала мене з лікарні. вампірка. сказала шо має іншого і чекає на нього. я прийшов як дібіл з квітами,з плеєром,музики накидав,її улюбленої до речі,з шоколадом,іі улюбленим! сказала шо виписали вже і збирається переїжджати з ним. мої сльози текли мені аж по сраці.хай пиляє,мені на руку
дзвінок: ти приїдеш на похорон?...(говорив Редик)Ксюхо,Єва померла. це був рак. я не знаю шо робити,сашко загнувся. сусіди казали шо п'є в хаті в себе,вже і міліцію викликали,і батькам дзвонили то він з ними навіть не говорить і лише фото переглядає. допоможи,приїжай. він помре
я приїхала,врятувала,допомогла на час. увесь похорон сашик мовчав і дивився на єву,не плакав,не стояв. на нас лежав,ми з вовою тримали його,весь білий,аж зеленуватий,а очі такі пусті,складалось враження наче з нього душу висмоктали.тіло розм'якле,лише в руках тримав шоколадку яка сама стала запакованою рідиною від теплоти його рук,а руки в нього завжди були холодними,це зараз тіло його ревіло, а він ні. людей було море і ше трохи. грала сікрет гаден,мама ї заливалась і від її плачу у всіх,навіть найзатятіших,найжорстокіших(таких як я), сльози лупотіли. їй було 23.. народ довго не розходився.старі пліткарі подримбали додому обговорювати всі деталі цієї історичної події,а ми залишились. її друзі влаштували поминки прямо тут,місце для могили, до речі, обрали дуже гарне(боже,як страшно звучить),під вербою,а позаду степ. все як вона любила,краса. хлопці грали,дівчата плакали,потім навпаки. всі соки зі своїх очей вичавили,в мене певно самі очі витекли. а він сидів,слинив хрест і шось шепотів, притулившись до нього ледь змокрілою щокою. я підійшла,на що йому було геть все рівно. чую,каже: " я не знав,що тобі принести,бо так і не дізнався,які ти любиш квіти". і закаркотів-застогнав так жалібно і гірко,як плачуть акули,плавники і хвости,яких відчикрижили і випустили назад до води,помирати,захлинатись власною кров'ю. і плакав,плакав як дитина,котра не може розбудити мертву маму. згодом його забрали до лікарні з виснаженням організму,звідки його додому забрали батьки.
2 роки я не бачила його,ніхто не бачив. авжеж,були чутки. казали,що він втопився,чули,що він виїхав до Берну, говорили,що здиковів і став у горах вівець пасти. а все це таки лише плітки. мені телефонувала його мама,казала що той мовчить,марніє. і розповіла,що сашко знайшов лист,лист від єви,в якому та розповіла весь свій зловісний план. насправді,вона знала,що помре і збрехала йому,бо не хотіла щоб він страждав разом з нею. через рік після цієї розмови,худий сашко повернувся. обійняв мене і сказав:"дорога моя. я так давно не літав,я обідрав свої крила. ти ж не полетиш без мене?"
ID:
309893
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.01.2012 11:38:25
© дата внесення змiн: 29.01.2012 11:40:20
автор: Мері-Діана
Вкажіть причину вашої скарги
|
