Вона лежала на ліжку гола, мокра і п’янка…Як троянда восени, як перший зірваний листок абрикоса – такий же духмяний і запашний як дощ у п’ятницю тринадцятого. Так, саме цього пекельного дня вона зустріла його не кладовищі, він був у чорному, та вона не боялася, їхні губи зустрілися, як дві крижинки у відлигу і зімкнулись, як кігті у руках таракана..
Того дня вони ночували під мостом, під тим трухлявим, дубовим. Вони гуляли по кладовищах і смітниках, часто зупиняючись на 10 хвилин. Люди їх не розуміли. Вони спопеляли їх зневажливими поглядами і казали: « Ці двоє не знають що таке кохання!». Та вони знали, вони знаходили його на роздоріжжях, під мостами і під деревами. Воно жило у шпаринках між гробами і скелетами, бони носили його у долонях, як квітку, як перший промінь весни.
Вони танцювали до опівночі біля старого склепу,як кінозірки на червоній доріжці, як зимова паморозь і їм не було боляче, бо вони кохали!
круто готика
