нарешті розплітаєшся
з клубочка моїх спогадів
торочишся у пам’яті
некріплений ти нитками
закриєшся останньою
сторінкою щоденника
розчинишся фрагментами
в душі старої повісті
на тлі газетних вирізок
для слів забракло простору
злипаються у попелі
всі загадки і здогадки
кометою злітаючи
із твого макрокосмосу
залишу на орбіті я
твої самотні погляди