Почуття і пристарсть палають,
ніде ні на кого друзі не чекають,
два тіла у кімнаті один одного кохають,
їх ще декілька хвилин спіткають,
а потім час мине
і ти забудеш мене,
як забував інших дівчат,
яких водив до своїх кімнат.
Ще трохи пестощів і насолоди,
пристрасної погоди, -
все у відповідності до моди.
Кожен отримав, що хотів,
кожен забув, що зміг,
сьогодні ти мене зустрів
і зі мною ліг,
а завтра зустрінеш іншу,
кращу чи гіршу,
і будеш знову її кохати,
і слова любові казати,
мене забувати,
а через рік вже не згадати,
або менше, цього мені не взнати.
Ось так все випадково
сталося знову,
без обіцянок і постійних "завтра",
ось так звучить вранішня правда.
