Одного дня на полюванні
Король втопився у коханні.
Жар-птиця до душі припала,
Чарівні струмені пускала…
Він посадив її у клітку,
Надав умов узимку-влітку,
Щоб почувалась, як у раю,
І відреклась від свого жалю.
Здавалось королю, що птаха
Сповна належить, бідолаха…
Та не йому вона співала —
За рідним краєм сумувала…