Вони довго не могли зустрітися. Він йшов з бібліотеки за півгодини до її приходу, вона проходила мимо кафе, де він сидів з друзями. Навіть до одного нічного клубу вони приходили у різні дні. І лише старому деренчливому тролейбусу, що був напханий по зав’язку вдалося зіштовхнути їх і змусити зупинитися. І карі очі дивилися на зелені, і два серця забилися однією мелодією.
Вона дзвінко сміялася під час прогулянок у озера і не відпускала його руки ні на мить. Він рвав для неї кульбабки, що лишали вперті жовті сліди у обох на долонях, і придумував милі віршики. Вона зв’язала йому перші в житті носочки, а він прослухав її улюблену попсову групу. Разом вони читали класиків. Вона терпіти не могла сучасних поетів, а він витягував її на концерти рок-груп.
«Я любитиму тебе» казала вона, «І в наступному житті» закінчував він. Вони знали, де найзапашніший чай і найсолодші тістечка, бо обоє не любили гірку каву. Вони пересиділи, здається, чи не на всіх лавочках у парку, шурхотіли чи не всім осіннім листям на доріжках.
Вона розбила його телефон, а він викинув її косметику з вікна, коли вони погиркалися за фінал чемпіонату з футболу. А за тиждень обоє з винуватим виразом обличчя стояли посеред вулиці.
Він мужньо ходив з нею по магазинах, а вона вболівала за його улюблену команду і вивчила футбольні правила.
Вони разом вчилися малювати, щоб розфарбувати спільну квартиру світлом і щастям. Вона хотіла назвати майбутнього сина Андрієм, а він – Сашею. Вона хотіла, щоб дочка була танцівницею, а він – видатною вченою. В кінці кінців, вони вирішили двічі народити двійню.
Він прохав її не обрізати волосся, бо любив пропускати його крізь пальці. А їй до щему в серці подобалась його стара фланелева сорочка з милими ведмедиками.
Вони не могли заснути на самоті у міській напів-тиші двох квартир, а разом - їх не міг добудитися будильник.
Їх ночі були наповнені темрявою і тишею, ніжними доторками і палючою жагою. Йому завше було мало її тіла, а вона сумувала без його пальців. Він малював її груди і руки на клаптиках паперу і розвішував по стінах, вона фотографувала його сплячого. Їх страшила старість, бо вони могли не встигнути насолодитися одне одним.
Вони прокинулися майже одночасно. В різних містах.
