Як праця до душі й за фахом,
То ладиться вона скоріш,
Немов на крилах, одним махом,
Твоєму серцю веселіш.
З приємністю її ти робиш
І непомітно час летить,
В ній сатисфакцію знаходиш,
Бо нас на творчість все кортить.
Нудна ж робота – тяжкість, мука,
Гнітить, не до душі вона,
Це не творіння, а мазюка,
Що без натхненного зерна.
Побільше б нам робіт за фахом,
Натхненних, втішних, до душі,
Що не пригнічували б страхом,
Що нам платитимуть гроші.
12.04.2012р.