Ідріль Келебриндал! В твоїх устах печаль
Летіли всі твої думки у синю даль
Від всіх чомусь забутих так давно,
Подій і мимолітніх зустрічей...
Якби в усіх шляхах стрічалася,
Оспівана в піснях любов і доброта,
Якби ельфійок, чарівниць ночей,
Могли б кохати люди грішні, смертні...
Блукала між дерев твоя печаль,
Там ти шукала ради в жовтій осені
І чистим своїм серцем стрітися
Бажала долі знак якийсь побачити...
О любая Ідріль! Я б навік прогнав
Твоїх прекрасних, милих уст печаль,
Аби у щебеті лісних пташок дізнав
Історію про двох сердець кришталь,
Котру ельфійки голос уночі співав
Про те, як щиро та навіки покохав
Один з едайн небес ельфійську діву,
Що їм любов Ілуватар подарував...
Крутився далеко у височині
Буремних днів старий сизий вітрець,
Усюди бачив він історії сумні,
Подій колишніх чув далекий шурхіт.
Ідріль Келебриндал! Блиск твоїх очей,
Йому не близький шлях припав
На долю сміливого серед людей -
Єдайн, якого дух твій так давно чекав,
Ідріль Келебриндал! Його ти зачекай,
Хай відлетять думки у синю даль,
В твоїх устах розквітне ніжний рай,
Він вже іде, його ти просто зачекай...
Ідріль Келебриндал! Ідріль Келебриндал!
