Липневі міста пашіють розпеченими
до жару
жінками.
Руками,
що шукають
виямки
на шиї твоїй.
Губами,
що шукають
твої непомітні шрами.
Вокзали розтануть
/ повітряні замки /
"ми помрем не в Парижі" ,
/Нижче, нижче, нижче.../
метелики
цілують одне одного -
жодного -
не спіймала..
із сновидінь - коридорами,
/до тебе/
із мрій сотворена
неслухняна, непідкорена
ще не зморена,
недопалена
/мов цигарка/
недопечена,
ще не гірка,
ще солодка...
прозорими нитками -
/ із любові зіткані /
принесу маргаритками
всіяні сни -
тобі.
Липневими ранками,
гарячими жінками,
твоїми руками
я житиму далі.
/ і ми полетіли../