Я дівчат боюся, сильно,
Повинен вам зізнатись,
Коли поблизу вони є,
Мені треба ховатись,
Здається інколи мені,
Що я от-от зірвусь,
Такого ,правда, не було,
Тому, я просто трясусь.
Трясусь, пітнію, червонію,
«Ну скажи хоч слово!»
Дуже не зручно інколи,
Я червонію знову.
Мені недавно тьотя
Дала здачу в магазині,
Торкнулася трохи руки:
Втрачаю свідомість до нині.
Влітку, іще гірше,
Я на пляжі не ходжу,
Боюся, що вони поглянуть,
А я голісінький лежу.
А вчора в телеку я бачив
Памелу Андерсон:
Зіпсувався апетит,
Кудись подівся сон.
Я завжди пішки ходжу,
На тролейбусах не їжджу,
Причину я знаходжу
У подиху не свіжому.
Боюсь зустріти погляд
Ефектної блондинки,
Бо в мене алергія-
Випирає із ширінки.
В ліфтах не катаюсь,
Сам, ще можу, не біда,
З дівчатами боюся, каюсь
Стара вона, чи молода.
То я ззовні весь спокійний,
Насправді-навіжений.
Бувало деколи, зірвусь,
То влаштовую сцени.
Правда, я сором’язливий,
І впадаю в ступор,
Говорю щось там, бурмочу,
Тре прикладати рупор.
весело получилося, щось на зразок гуморески вийшло. Одна порада: ти рубрику невірно вказав, це ж більше жартівливе, ніж ліричне. І за те, що зумів підняти настрій ставлю
Jim Drake відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, та я на ті налаштування особливо уваги не звертаю....