Може то крик мого палаючого серця,
Якому боляче зробили ненавмисно,
Якому не хочеться у грудях битися,
Коли ти будеш десь далеко і без мене.
Може то крик болючий розкритої душі,
Що в чисте небо врізається пекуче так.
Хотілося б з тобою... забери прошу,
До себе пригорни й не відпускай повік!
Може то оклик, а може тихий стогін
Лунатиме у синю - синю височінь...
О, як не хочеться тебе відпускати!!!
Хоч на хвилиночку продовжи оцю мить...
