Ти вже дорослий, синку!
Та я у цю хвилинку
Пригадую малятко,
Яке у мами з татком
З’явилося прекрасне
У день липневий ясний.
Синочку, рідний сину!
До тебе серцем лину,
В уяві пригортаю,
Тебе завжди чекаю.
Зайду в твою кімнату –
Як споминів багато!
Присяду на край ліжка
Та й посумую трішки.
Ось ніжну колискову
Тобі співаю знову
Про місячну галявку,
Про зіроньку-веснянку.
А вранці, твої ніжки
Полоскотавши трішки,
Голівку приласкаю
Й тихесенько спитаю:
Хто спить тут під дубочком,
Укрившись кожушочком?
Крізь сон мені всміхався,
Солодко потягався…
Вже двадцять третє літо
Барвінком оповите.
Хай сонце променіє,
Збуваються надії,
Дощем добробут ллється,
Веселкою сміється
Омріяне кохання.
І з вечора до рання,
В жару, в холодну пору
Твоє плече – опора
Хай буде для родини.
Ти добросердним, сину,
Будь щирим серед люду.
Я ж оберегом буду.
