Вночі весна страшна здається,
Її вітри все кинуть об цемент...
Все те, що вірою складеться,
А потім просто розіб"ється вщент...
І криками шаленого прибою,
У світі тьми розтане тихий дзвін...
Можливо все жахливою весною,
Коли у цілім світі ти один...
Самотні птахи теж вертаються додому,
Їх просто не чекає там ніхто...
Є люди не потрібні теж нікому,
Коли побачить сіреньке пальто...
Ніхто не запитає:"Ну, як спалось?"
Ніхто не підійде і не обійме за плечі,
Та що там... Хоч би привітались...
Не змінні друзі - бездиханні речі.
Темніють дні і знов ясніють ночі,
І знову ранок запалає на дворі.
Чомусь цьому радіють очі,
Хоч завжди плачуть в цій порі...
І знову дні, і ранки, й ночі...
І знову тиша, тиша знов
Самотність і печаль дівочі...
А гріють лиш надія та любов.
)))
