Покинь мене, тривого, хоч на мить.
Нехай тобі на зміну прийде спокій.
Болить у грудях, ниє і щемить,
Та мрії линуть вирієм високо.
Світлі думки беруть гору над всім,
Солодкі сни полонять ночі темні.
А я не хочу боронити їм,
В полон брати мене, може даремно?
Бо мріям так властиве забуття
І надто рідко вони є здійснені.
Та все одно усе моє життя
Суцільна мрія, і яка шалена.
Вона швидка, як блискавка вночі.
Така гучна, як грім, що після спеки.
І я шукаю вкотре вже ключі,
До всіх тих мрій, рожевих і далеких.