Останні трошки холодні дні літа, сонечко гріє, але вже навіює осінь. Дітки збираються до школи, а ми....
Було добре там з тобою, було добре нам всі ці дні. Моря, походи, гори, ліси, ти і я. І ось нам вже скоро потрібно їхати, їхати разом. Ми ж усюди поруч, навіть не вдома ми поруч. В дорозі в нас особливі хвилини, певно найпростіші та найцікавіші. Наші сумки розклеєні різними веселими наліпками, твій рюкзак залатаний мною, а моя сумка подарована тобою. Звуки потяга чи шум вітру в автобусах, були для нас ніби музикою життя, рух - це життя. І ми жили, не спокійно, разом та весело. Я пам'ятаю усе, густий дим солодких цигарок в тамбурі, запахи черешні, шоколаду та ванілі постійно перепливалися і лишалися за нами. Потім солодке вино, і канапки з сиром, фільми на ноутбуці та музика в плеєрі, ігри в слова, та читання книжок. Ти постійно вкривав та обіймав мене, щоб не замерзла, а я тобі нагадувала одягнути шкарпетки.
Ми постійно зустрічали світанки в дорозі, фотографували випадкових попутників з якими розговорилися, і обов'язково чай. Чай то незамінне, або ж в термосі заварений тобою чорний, і мною ромашковий, або ж в дзвінких склянках на металевій підставці, що розносить добрий провідник, або трохи рознервована стюардеса вагону.
Наша дорога була найцікавішою, після таких маленьких пригод, ми все обов'язково записували у щоденник подорожей, цікаві люди, приємні провідниці, веселі водії, усе ми записували та зберігали. Я обожнювала їздити з тобою!
Сподобалося (є кілька недоліків: носки-шкарпетки, стюардеса-провідниця) А чи довго буде ще так романтично
Irysh відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну за носки каюся...а от стюардеса то спеціально...називаємо їх так частенько)...Дуже дякую за відгуки.... на рахунок, чи ще довго...сама не знаю...там буде видно)
А чи довго буде ще так романтично 
Мені дуже сподобалось!!! Щось схоже відчувала я...) 
