Ніч пахне полином, на смак - гіркота.
Годинник настукав вже другу.
Сльоза, то усмішка і знову сльоза.
Безсоння мене заморило.
Дурнота,вилазить вже навіть з очей.
Її заміняє нестримна надія.
Себе за гріхи сотий раз проклина.
Молюся та прошу за рідних.
Кому вона треба, проблемне дівча.
Собі фантазує картини.
Це саме воно : подумаю я.
Та сон десь далеко жевріє.
Словесний потік, рука вже болить.
Як з дуру пишу я, я сію.
Ну, хватить вже, стоп!
Та ні, не виходить, не вмію.
Спитала би в когось як це приструнить.
Та ніч не дає запитати.
Ну дай мені спокій, ти чуєш, агов.
Та сон є лише в моїх мріях.
