Ну так буває, коли працюєш весь час, читаєш чи пишеш. Спілкуєшся з друзями лише коли йдеш з ними в кіно, чи коли вже після роботи прибігаєш до них в паб, де вже не першу годину вони пиячать і розважаються. Чи інакше, ти спілкуєшся з друзями лише на роботі.
Мій стандартний сценарій вечорів простий. Захопивши щось на вечерю в супермаркеті, разом із черговою пляшкою вина крокую додому. Так от і сьогодні...
Правда вечері почався дощ, мене з магазину трохи провів під своєю парасолю якийсь молодий чоловік, але він нічого навіть не говорив зі мною цих сім хвилин. Боявся, чи що? Він був, певно, єдиним відхиленням від стандартної програми сьогодні. Ну я забігла до під'їзду вже трохи намоклою. Десь за паперами та книжками відрила ключі. В моїй квартирі досить затишно і тихо, лише мій папуга вітається коли я вмикаю світло. Дві кімнати, балкон, кухня невеличка і вбиральня. Все досить стандартно та гарно, на мій погляд.
Прийшовши я одразу ж увімкнула музику та дістала шоколадку. Потім відкрила вино і цигарки, та почала вивалювати усе з сумки. Декілька книжок, якісь анотації, роздруковані статті, флешки і звичайно ж якесь їдло на сніданок, а може й на вечерю. Я щось забігалася і зовсім забула про порожній холодильник, тож вийшовши з автобусу, одразу ж пішла в супермаркет.
В мене є колекція винних келихів, мене батько привчив, що кожен алкоголь повинен мати свій особистий притулок, тож крім п'яти видів келихів для вина, в мене також чекали свого наповнення на поличці, чарки для віскі, лікеру, мартіні та звичайні чарочки для горілки (вони були видовжені, тож слугували також ємкістю для залпових коктейлів).
Моє улюблене червоне було як бальзам на душу. Сьогодні як ніколи втомилася, навіть не фізично, морально більше, тож напівсолодке зараз якраз в тему. З шоколадкою та бокалом пошкандибала до робочого столу, на фоні грає джаз, вмикається ноут, я в цей час переглядаю роздруківки та сьорбаю свій багряний нектар. Робота також дає домашнє завдання, не в кожного таке буває, проте виходить, що в мене школа не закінчиться ніколи, бо постійно є ДЗ.
Чарлі знову, щось мені розказує і викрикує моє ім'я, в мене дуже багатослівний папуга, колись навіть вірш якийсь розказував, батько навчив.
Якось дощ за вікном не стухав, і я знову згадала чоловіка, що трохи мене провів під парасолькою. Рутина, мене пожирає рутина! Все ж здається є, але не вистачає часу на це все. Просто пірнула кудись, і виходить втонула від усього сущого в житті. Нічого, зараз долю собі червоненького, попрацюю, а завтра після роботи піду до своїх в паб....можливо. Можливо завтра піду....
ID:
362567
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.09.2012 00:15:53
© дата внесення змiн: 07.09.2012 00:29:30
автор: Irysh
Вкажіть причину вашої скарги
|
