Загубившись у відрізках часу
Лечу я міріадами зірок.
Знаю, не усе в житті одразу.
Я вчусь чекати і засвоюю урок.
І ліплю знов обличчя, наче маску.
В моєму відображенні щось інше, щось нове.
Твоїх мовчань у мене під зав'язку.
Ну що ж, кладу до них іще одне.
Це лише мрії? Сотні тих життів.
І всі їх я збиралася прожити.
Чому ж усі ті тисячі листів,
У тобі не знайшлось сміливості спалити?
Ти не відпустиш? Я нікуди й не спішу.
Мені ще стільки треба розгадати...
Відчути знов божественну красу...
Ще трохи... я навчусь чекати.
осінь 2012 р.
