Довгі хвилини,години мов би вічність,
Вставай скоріше сонце,ти так мені потрібне.
Я більше так не можу,сидіти просто неба,
Лічити всі ці зорі,говорячи про тебе.
Ця ніч така холодна,забута та незнана,
Без тебе одинока,тобою ніч ця стала.
Все навкруги росою по тобі тихо плаче,
Самотні ліхтарі не вірять що побачу.
Не вірить мені вітер,холодний б'є в обличчя,
Здіймаючись уверх зрива з дерев він листя.
Тебе він криком кличе,благає щоб почула,
Повторює ім'я,але його забули.
А сонце спить далеко,не знаючи нічого,
Залишилась година,не буде тут вже цього.
Немає більш зірок і ніч моя зникає,
Піду слідом за нею,ніхто вже не чекає.