Вистигла зранку невипита кава,
Вечір на землю тінями ліг.
Для нас мовчання розмовою стало,
З неба в кишені падає сніг.
Натягнуто в серці пружини.
Тримай їх міцно, не пускай.
В очах застигла усмішка дитини,
Ти — ангел мій, моя перепустка в рай.
Закипає всередині текіла,
Поцілунків хаос вирує на губах.
Тягнуться руки до теплого тіла,
Тягнуться, як кольори у снах.
Мов старі газети, треба бажане читати.
Переповнені маршрутки. Запізнілі поцілунки.
Метелики змушені вміти літати — життя
Проходить швидко — домалюй свої малюнки.
