Нічним незнайомцем по автостраді,
Піднятий вітром, забутий мороком,
Крізь сонце Ікаром у древній Елладі,
Запрошеним гостем, нежданим ворогом…
Нічним пілігримом маскуючись тінню,
Вендета сховає знайоме обличчя,
Довірений совістю й власним сумлінням,
На роздоріжжі свого протиріччя…
Нічним перехожим – мов страх Трансільваній,
Лякаєш питанням чужих породіль,
Ти просто не звідси – душевно ти дальній,
Для них неопізнанний дволикий звір…
Нічним незнайомцем – у день автостопом,
Будуєш далеко десь нове життя,
На трасах доріг, у каві й знайомих,
Залиш попередній свій спосіб буття…
