Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Признание - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось такий був настрій...рада, що сподобалося, Весняночка Леся Геник, 05.10.2012 - 22:19
А мені пригадалась Шевченкова бесіда із зорею... Гарно, вдумливо, висотно... Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Леся. Ось і мій герой говорить з людиною, як з зорею
Інна Серьогіна, 05.10.2012 - 22:11
Яскраві зоряні образи, Ліночко, гарно! Зоря, що лише світить і не зігріває душу - далека і чужа,невловима, мов міраж. Може не варто витрачати сили на таку і шукати ближчу, може й не таку яскраву, але теплу і ніжну
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, Інночка, що тобі сподобалася моя фантазія
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А як і в житті. Трохи згодом може прийти й веселий вірш. Як схочеться йому, звичайно.Дуже вдячна, Володимире Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ті образи виходять, хоч не хочеш,Із глибини чи серця, чи душі. Бо так шкребеться, хитре, і лоскоче, Мерщій хапайсь за ручку і пиши! Аби лиш серце билося й бурлила кров, Щоб образи з"являлись знов і знов! Наталя Данилюк, 05.10.2012 - 13:11
Так зоряно-журливо... И я, уставший путник, возьму свой верный посох И снова по дороге туда, где горизонт Пойду. И снова – зимы. И вновь на сердце – осень. И створки за спиною захлопнуты ворот.- Кожен з нас шукає свою заповітну зорю... У третьому рядку 1-ого катрену слово "так" мабуть зайве,бо воно вибиває рядок із загального ритму.Може краще "Ведь я так долго шел. И тяжела дорога..."? Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочка, ти права. Дякую щиро.І дійсно, мрію заповітну можна шукати все життя. Та доріг - багато, вибрати є що. Рада тобі, Сонечко Кошкина, 05.10.2012 - 13:00
я зрозуміда , що у вірші є кохання , яке тільки віє в одну сторону. І людина живе цими почуттями все життя.Так , Ліоліно?Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Точнісінько так, люба. Дуже рада, що Ви зайшли до мене. Приємно бачити друзів частіше. Віктор Варварич, 05.10.2012 - 12:29
дуже гарно...И я, уставший путник, возьму свой верный посохИ снова по дороге туда, где горизонт Пойду. И снова – зимы. И вновь на сердце – осень. И створки за спиною захлопнуты ворот. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От якось так воно в житті складається, по-різному. Вдячна
Вразлива, 05.10.2012 - 12:13
О, як вітер колише колосся,так на крилах колише життя.На твоєму порзі прибита вітрами зоря. Так давно з-за воріт, подібну виглядую , я.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Класнючий експромт, дуже вдячна
Фрау Ларсен, 05.10.2012 - 12:03
Так грустно и так надрывно-искренне...И так хочется, чтобы звезды были милостивы к нам... Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І будуть - ми ж того варті? Рада Вас бачити, Юлечка
|
|
|