Знаєш, так чудово, що ти є.
Мені так приємно відчувати,
Твої фрази… і усе твоє,
Я так люблю поглядом торкати.
Мов спочатку… як в дитинстві… знов.
Ми, як діти… щиро так і сильно,
Ти життям наповнив мою кров,
І я знову стала так безсильна.
Але раптом розумію що…
Хтось тримав цю душу вже так близько,
Покалічив… Але він ніщо!
У його долонях було… слизько.
А в твоїх лишилась би на вік,
Щоб устигнути насолодитись,
Нашим світом… й не зімкну повік,
Але ні… Ти ж будеш мені снитись?
Ти тут, поруч. В серці щось щемить.
Я забула.. як же мене звати?
О Боже! Як прекрасна мить!
Дякую, що навчив літати…
