Похмурі дні і мертві тіні,
По трупах мрій до забуття
Заплутавшись в пітьмі сплетінні
Ми всі прямуєм в небуття
А що чекає нас-не знаєм,
Чекаєм раю і чудес
В останні дні Богів благаєм,
Щоб нас взяв ангел,а не бєс..
Та то все так ,-то не минути,
Сховатись-ніде,не втекти,
То треба кожному збагнути,
Й обрати шлях сві до мети.
Мета..по-різному буває,-
У когось добра,в когось-зла,
А хтось її іще шукає,
Вона ж немов омани мла,-
Покажеться на мить і зникне,
Згорить,скипить,зітліє в прах,
А потім той бідак вже звикне
І стріне десь її у снах...
Ми всі говорим "Я-ЛЮДИНА!!!!"
Я -дихаю,живу,люблю.
Така,як я,-одна єдина
Та віри в це-чомусь не йму.
І хоч говориш,що без масок,
Що ти живеш,-як хочеш ти,-
Та я давно не люблю казок,
Не люблю я і лжекраси
Не люблю я,коли слова
Розходяться з реальним ділом
І хай яка б ти не була.
Та првду каже твоє тіло
І може знов будеш казати,
Що це-моя дитяча суть
Я написав,що хтів сказати.
Шкода...тобі це не збагнуть.
