Слово fatum на стінах багровим
Ставить крапку в картині уяви.
Стіни давлять на мене сьогодні
І безвихідь втрачає всі барви.
І повзуть візерунки по стелі
Бачу відчай в очах навпроти.
Моє серце горить у пустелі,
Цей міраж не вода, а болото.
Так жорстоко, так несправедливо
Скуті руки – тонкі зап’ястя.
Ти підійдеш і скажеш: «це диво!
У нас доля одна і це щастя!»
Слово fatum вбиває пам'ять
І кидається кішкою ночі.
Воно владне над світом, над нами…
Так, у долі жорстокі очі.
Тільки я, тільки ти, тільки fatum
І навколо чотири стіни.
Просто будемо поряд лежати
І дивитись веселкові сни.