Будь ласка, скажіть відверто, чи вам нагадує кого небудь Опудало на городі?
Особисто я прийшов до висновку, що воно дуже правдиво втілює найвідомішу історичну
постать, яку? Спочатку дозвольте відійти подалі від Опудала і зробити умовний розтин цього загадкового об’єкту. Всім відомо, що його хребтом служить звичайний дерев’яний хрест, на який одягають старі, обов’язково розідрані штани, а на верхню перекладину вішають стару свитку чи сорочку з довгими рукавами, щоб розгойдувалися вітром і таким чином відганяли птахів, виконуючи своє пряме призначення. Ще залишився верхній кілок, на який варто вдягнути старого капелюха, але буде набагато краще, якщо на цей кілок вдягнути солом’яного бриля. Тепер все, візуальний огляд завершено.
Але в мене виникають запитання:
Чому птахи ніколи не сідають на нього?
Чому врожаї на цьому городі набагато кращі за інші?
Чому люди проходячи поруч з ним, завжди посміхаються?
Чому хазяїн садиби підходячи до нього, кожного разу спілкується з ним, і, якщо розбишака-вітер скинув з нього бриля, то хазяїн поквапиться і знову вдягне його на місце. Все це неспроста.
Божа пташка, вона і є божою, тому що їй Богом дано кращій зір ніж у людини і вона завжди бачить на будь-якому дерев’яному хресті розіп’ятого Ісуса Хреста, то як вона, божа пташка може наблизитись до Нього, або сісти Йому на плече, звісно – ні, для неї це найсуворіше табу, бо це святиня.
І тільки безтурботні люди нічого не помічають, а може не бажають придивлятись та прихилятись? Напевно що так.
А на охороняємім Опудалом городі, всяка молоденька городина тягнеться до Бога
і не цурається Його жебрацького одягу, бо городина теж бачить краще людей і їй боляче дивитись на розіп’яте тіло Ісуса, ото вона і тягнеться догори щоб захистити Його від вітру та сонячних жорстоких променів і Бог завжди милосердно віддячує великим врожаєм.
Люди сміються з Опудала бо дурні та необачливі. «Засмійся дурнику – куплю тобі півника», а в дурних і вдача відповідна.
Та тільки хазяїн городу, хоч не бачить очима Ісуса, та душею відчуває Його, тому він з легкістю вклоняється Йому та з вдячністю піднімає скинутого вітром бриля щоб знову повернути його на верхній цурпалок. І божа милість сходить на цей непримітний город, птахи не підлітають та не завдають ніяких збитків.
Малі дітлахи теж не лізуть, бо бояться Опудала, а може таки Бога?
Дай Боже, щоб діточки України боялись Бога а не Опудала.
Дай Боже, щоб дорослі поважали Бога і один одного, тоді і високі врожаї підуть, та й праця буде в радість і зарплатня стане по совісті і люди стануть добрішими, відвертішими, а головне – працелюбнішими, як завжди водилось на рідній Україні.
Шановні мої Українці, пропоную поставить пам’ятник Опудалу у Києві, на площі Незалежності, адже поставили на цій площі пам’ятника закоханим ліхтарям, то чому б нам не вшанувати національного героя, який не вимагає ніяких пільг за свою працю.
Краще нехай стоїть одне бронзове Опудало на головній площі нашої столиці, замість тих, що сидять живі та пихаті у Верховній Раді та усіляких міністерствах, адже від них користі ніякої, одна шкода.
Так що люди добрі, скинемося по одній копійчині на пам’ятник Опудалу? Ми з вами не збідніємо та добру пам'ять по собі залишимо, пам'ять наших прагнень.
Пам'ять нашим нащадкам на довгі віки, пам'ять нашої небайдужості.
Слава Україні та Опудалу!
Ви мене запитаєте, Україні слава, це зрозуміло, а навіщо це слава Опудалу?
Відповім так: бо воно дуже людяне, тобто, не вимагає для себе ніяких пільг та привілеїв, а головне те, що воно не бере хабарів, а користь від нього дуже велика, погодьтесь.
11.11.2011року.
ID:
377402
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.11.2012 08:59:57
© дата внесення змiн: 22.10.2015 22:26:34
автор: Дід Петро
Вкажіть причину вашої скарги
|
