Рідна душа, рідна кровинка,
В моєму серденьку живе.
Три дні не бачити людинку,
Як, же її не дістає!?
Нас розділяють кілометри,
Кохання стало зв’язковим.
Ця відстань зменшилась на метри,
І не боїться сніжних зим.
Дає зв’язок цей чути подих,
І серденька чарівний стук.
Від щастя кров ось – ось забродить,
Якщо, ще вчуєш присмак губ.
Один лиш день й ми знову разом,
На небі зійдуться мости,
Ми віч - на - віч під зорепадом,
Будемо почуття плести.
Сотні любовних волосинок,
Сотні довіри волосків.
Сплетемо все це воєдино,
Бантик зав’яжем своїх мрій….
Так романтично! Щаслива та "людинка" ( може краще дівчинка)! Вважайте на волосинки, бо так і лисими можна стати! Не ображайтесь ! Так трошки гумору хочеться!
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам радий! З гумором у мене все гаразд( з здоровим)