ПОЕМА
«ІСТОРІЯ ТРИПІЛЬЦІВ - УКРАЇЦІВ1»
Не факти роблять нас щасливими
чи нещасними, а наша їх оцінка.
(Народна мудрість)
ПРОЛОГ
Все в світі має свій початок,
Почате має свій кінець.
Зіркий, допитливий нащадок
Повинен мати свій взірець.
У кожного своя родина,
Матусі мова ,батьків дім,
Мала й велика батьківщина
Й що відчувається своїм.
Побачить українські гени
Не кожен зможе в мікроскоп,
А мови рідної антени -
Твій щит і меч , і твій окоп.
Співуча , щира , шаноблива,
Пестлива , ніжна , чарівна,
Подружня , лагідна , сварлива
В нас мова-азбука одна.
До мови тулиться культура,
Характер , звичаї , смаки,
Твій колір-раса , зріст , натура
І як шануєш ти батьків.
Чи родовід свій поважаєш
Витоки людності, землі,
І розумієш, знаєш, маєш
В душі їм вірні скрижалі.
Бо фобів в нас завжди багато
Серед великих і малих.
Своя держава, то ж завзято
Етнічність ставим проти всіх!
У часі – кіммерійці, готи , гуни , скіфи,
Слов'яни, русини, українці,
То хай хозар клепає міфи,
Наш рід дрімучий, ми - трипільці!
29.03. 2011р., Київ
С Ю Ж Е Т
1.ПРО ІСТОРІЮ
1
Давно вже Люди всі збагнули:
Історія – сучасна думка про минуле.
Й ваги щоб думці цій надати -
Назад чим далі закидати!
Десь покопатись, чи поритись,
Щось вигадати, чомусь повчитись,
Чи щось побачити, чи взнати.
Найперше – Владу треба взяти!
Коли ж при владі ти присутній -
Що написав, сказав - є абсолютним!
2
Завжди подвійні в ній стандарти:
Одним – в ціні, другим – не вартий.
Тут він шпигун , а там - розвідник.
У нас – герой, у них - негідник.
Хто за незалежність - зрадник,
А мільйони заморив – державник.
Проте подвійність й там буває
Де лиш державник промишляє:
Як землі людності зібрав -
Фундамент соборності заклав!
3
Історія - це вкупі радість і біда,
Весь час змагання й боротьба.
Сильний й вправний перемагає,
Хтось залишається, а хтось зникає.
В одних випадках - поступово, еволюційно,
В других - бурхливо, революційно.
В природі, людстві, в житті та битвах
Панують історичні цикли:
Клітина утворюється, живе, старіє й гине.
Людина йде таким же чином.
4
Племена, нації, народи та держави
Теж в циклах цих борні та слави:
З’являються, живуть, цвітуть, старіють,
Як Бог поможе - вічне сіють.
Буває - в Всесвіті зникають,
Навіть слідів не залишають.
А в циклах цих борня й охота
На професійних патріотів.
Гоніння владних візитерів
На фахових революціонерів.
30.05. 2011р., Київ(Далі буде)
2.ПРО ІСТОРИЧНІ НАЗВИ
5
Етимологія – наука щемна:
Геть дискусійна ще й непевна.
Пристрасті стихають, киплять знову,
Бо на кону тут Назви й Слово.
Чом так чи сяк – ніхто не знає.
Наука думає й гадає.
Труди великі й гарні пише,
Бо предок в спину їм не дише:
Той був, той знав, той жив, не жив -
Дехто й слідів не залишив!
6
То ж в кожній жінці й чоловіку
Кровозмішання йде без ліку:
Трипільцем був, став Українцем,
Германин вже назвався Німцем.
Був Москаль - Росіянин став,
Коли в Русина Русь забрав.
На силу, як і повелося,
Прозвав Русина Малоросом.
Русин, нагорювавшись вкрай, по вінця
Назвав себе вже Українцем.
7
Хозар став Жидом, потім – Євреєм,
Там – Ізраїльтянином, десь – Іудеєм.
Германи - Німці, комусь - Шваби.
Французи – нині, були – Галли.
Одним – Кацапи, другим – Хохли.
Так різні назви всім дали.
Як вуси й оселедець має –
Хохлом поважно прозивають,
Коли ж борідочку, мов цап –
Пиши пропало, ти – Кацап!
8
Люд лиш смішиться. В Бога є:
Він назви всім й всьому дає.
Бог один, Трипільці знали,
Його любили й шанували:
Трипільці, Русини, Українці
Вцілому, вкупі ми – Арійці…
За Божим Промислом - Арійці,
За місцем наданим – Трипільці,
По Расі й Мові ми – Русини,
За Часом – чада України.
6.06. 2011р., Київ(Далі буде)
3.ПРО ІСТОРІЮ І БОГА .
9
В науковій історії немає Бога.
Людей досліджена дорога
В історіях: Стародавній,
Середніх віків славних і безславних.
В Новій історії й Новітній
Описано усе помітне.
У Стародавній: кам’яний вік -
Зродивсь й трудився Чоловік.
А враз до міді він добрався -
То Мідним віком той назвався.
10
Як з міді бронза гарна стала -
Вік цей Бронзовим назвали.
З’явилося залізо грізне -
То вже настав і вік Залізний.
По цих віках, що люди жили,
Тупі Пітекантропи сперш бродили,
За ними - нерозумні Неандертальці,
По них - розумні Кроманьйонці.
Де вони Розум раптом взяли -
Наука в праці відшукала.
11
Розум в Людини лиш від Бога,
Досвід й освіта – йому підмога.
Осел завжди ослом лиш буде
Як не картають його Люди!
Час, коли полювали і збирали
Вчені Привласнувальним назвали.
Скотарством й хліборобством зайнялися -
У Відтворювальний подалися.
З Стародавньої історії в Середні віки,
В Нову й Новітню, мов жуки,
12
Люд привласнює та споживає,
Свій людський рівень піднімає.
В родючих землях України
Мешкало народів сила
З епохи божої Арійців:
Жили Трипільці й Кіммерійці,
Скіфи, Гуни, Готи, та Сармати,
Слов’яни сіли тут завзято,
Русини в землі запанували,
Українцями новітньо стали.
13
Бог Українців, степних орлів,
Через три династії провів:
Києвичі, Рюриковичі, РоманОви,
Після - у часі живуть новім…
Бог Всемогутній, кожний знає,
Творить, пестить, а то й карає.
Й що без Бога – не до порога,
А з Богом і за море путь - дорога!
То ж Бог, Господь, Творець , Отець -
Всьому Початок і Кінець.
16.06. 2011р.(Далі буде)
4.ПРО НАДЛЮДЕЙ(Ангели, Привиди, Лемурійці,
Атланти)
14
Як Бог Себе Сам сотворив,
Й Світів усяких наробив,
За Сущих взявся. Для почину
Малює Образ Надлюдини.
За Божий промисел* він взявся,
З Надлюдьми возивсь, старався:
Спочатку Ангели були,
Потім вже Привиди прийшли,
Опісля – Лемурійці, там - Атланти:
Надлюд скінчився. За Люд взявся.
21.07. 2011р(Далі буде)
*Поема «Божий промисел»
5.ПРО ЛЮДЕЙ (Арійці, Трипільці)
15
Арійців творить, оживляє,
Та й ними Землю заселяє.
На Раси й Мови поділяє,
По Материках всіх розміщає.
Надлюди Бога допекли
Й так на Арійців завели,
Що фізичні дані та духовні,
Котрих в Надлюду було повно,
Бог вже Арійцям не дає,
Їм лиш Підсвідомість додає.
16
Й все те, що сам в Надлюдь вселив,
Він у Підсвідомості закрив.
Хоч обійшовсь з Арійцем строго,
Але зробив царем живого.
Спочив . Вирішив узнати
Чим Люд живе. Та й ну літати
По Материках. То ж подивився,
Як Люд на землях розмістився,
Чи що в них є й чого немає,
Там щось додасть, тут - відбирає.
Щоб було бачить, чути, їсти й пити -
Ну треба ж Людям якось жити!
17
Та як там з неба не високо,
Коли на Землю кинеш оком,
Щось любе хочеш розпізнати.
Бог почав думати й гадати.
Бог любить Трійцю і кохає,
На Материки він поглядає,
Та любе місце обирає,
Його Трипіллям називає,
Й сюди Арійців поселяє.
Всім необхідним наділяє.
18
Тут Арії Трипільцем стали,
В степах Трипілля кочували,
Потім осіли. Бо вони
Собі ремесла завели.
Жили в общинах всім селом,
Кохались любим ремеслом.
Ось так собі, Арійців масу
Бог обернув в Трипільську расу.
Та до Землі прилаштував ,
Чорнозем і клімат добрий дав.
19
Стали Землею промишляти,
Хвалити Бога й прославляти.
Коли з Землею працювали,
То на три поля поділяли,
Різним злаком засівали,
Бо родючість зберігали!
Кожному Трипільцю для почину
Бог подарував по три дружини.
І в кожної, так повело,
По троє діточок було.
20
На всіх три хати будували,
Три рази їли і раз спали.
На сон часу не вистачало -
З ранку до ночі працювали.
Жінки берегинями були,
Дітей ростили, дім вели.
Чоловіки в степу й у полі
В трьох справах зналися на волі:
На диких звірів полювали,
Та чорноземи обробляли,
21
Стада пасли. Трьох видів ж знову -
Свині, Коні та Корови.
Все по три було в Трипільців,
Бо Бог завжди любив лиш трійцю.
Все, що по дому – виробляли,
Самі вдягались та взувались,
З ремесел їжу учиняли.
Найперший харч у них – це сало!
Був хліб, мали й до хліба,
І на сніданок й до обіду.
22
А на вечерю пізнім часом
Трипільці їли свіже м’ясо.
На зиму ж собі припасали
Зерно, дрова й, звичайно ж, сало.
Відпочивать вони любили:
В неділю Богові молились,
А коли з храму повертали,
Гуртом співали й танцювали.
Почаркувать Трипільці вміли,
Смачно поїсти і випить в міру.
23
Три чарки міра їх була -
Старі - при настрої, молодь – цвіла!
Жили, трудились, воювали:
Все що надбали – захищали.
Коли Китай лише дрімав,
Єгипет грамоти не мав,
А Рим ще навіть не родився,
Трипілець Богу вже молився.
Мав свою мову, письмена -
Не все понищив Сатана!
24
Кам’яну могилу всякий знає,
Вона дещицю зберігає.
Тому нащадки тут копають,
Всюди риють, відкривають…
Надлюди Бога шанували
Й життя в мільйонах рахували.
Людині, тому ж таки Арійцю,
Чи Богу любому Трипільцю -
Рахунок вже на тисячі,
А всім нащадкам – лиш віки.
25
Люд родиться, множиться, старіє,
Добро чи Зло навколо сіє,
Має Нюх і Зір та Слух,
То ж їм потрібен Вождь, Пастух.
Племена Вождів собі обрали.
Нації - Князів понаставляли.
Сатрапи вибились в Царі,
Тут - Імператори, там - Королі.
Як Народ прав набрав дощенту -
Очільник став вже Президентом.
26
Спадок всевладдя ліквідували,
Вибори очільника організували.
Так все проходить, все минає.
Бог трудиться, життя триває...
Бог один. Трипільці знали,
Його любили й шанували.
Та поділ в Світі панував
І Бог ділитись в них почав:
Для Сонця, Вітру чи Води -
Кумирів тягнуть всі сюди:
27
Божки, Божечки, Боженята
Та кожному - повага й свято!
Ось так й пішло, мов запрягли -
З Бога Єдиного – Боги…
А Бог не раз віщав з ефіру:
«Не сотвори собі Кумиру!»
Гидотно Богу про це знати -
За гріх такий – страшна відплата!
В степи й поля, що Трипілець має,
Кочівників він засилає.
17.08. 2011р. (Далі буде)
6.ПРО СКІФІВ
28
Трипільцям - в кару, Богу – на втіху
Пройшли тут Гуни, Готи, Скіфи.
Людей і Землю сплюндрували,
Палили, різали, вбивали.
Та Бог не терпить пустоти,
Рішив тут Скіфів зберегти.
В степах привільних заселяє
Й до чорнОзему привчає.
Кочівники, що з них узяти!
Та Бог, що дав, може й забрати!
29
Скіфи, щоб Бога не гнівити,
Навчилися в новому жити.
Трипільську культуру узяли,
Й свого мистецтва додали.
В степу кургани насипали,
Скрізь Баб своїх понаставляли,
Землероб, пастух чи мужній воїн
Мав свої знаряддя, збрую, зброю.
Трипільці мирно працювали.
Скіфи ж відважно воювали,
30
Що навіть Риму перепало.
І їх, як воїнів, наймали.
Ремесла трипільські всі вели -
То ж коні добрі в них були.
Кремезні, рослі і завзяті
Йшли на війну, немов на свято.
…Та цикли йдуть. Народ старіє.
Нове з вітрами мчиться, віє.
Бог опікує таке свавілля -
Прийшли Cлов’яни на Трипілля.
19.08. 2011р., Київ(Далі буде)
7.ПРО СЛОВ’ЯН
31
Народ могутній, дружний, новий
Культуру мав свою і мову.
Коли ж в Трипіллі поселився,
То він ще більшому навчився.
Скіфи йому допомагали,
Й з часом з ним асимілювали.
Слов’яни швидко розвивались,
Знань та вміння набирались,
Коли ж почали майструвати,
Міста і села будувати,
В своїх Степах дуже зміцніли,
Ліси і Гори заселили.
32
Вождів достойних обирали,
Відтак - успішно воювали.
Гойдав древки їхніх знамен
На рідних хвилях Борисфен.
Земля від моря і до моря
Лягла до їхніх ніг без горя.
Вожді слов’янські гордували,
Та між собою воювали,
То щоб задати цьому раду,
Слов’яни вводять Княжу Владу.
29.08. 2011р Київ(Далі буде)
8.ПРО СЛОВ’ЯНСЬКУ ДЕРЖАВУ.
ДИНАСТІЯ КИЄВИЧІВ.
33
Якщо в союзі Племена,
То унеможливиться війна.
Вожді під Князя дружно сіли
Й свою державу утворили.
З містом, що стане головою,
На семи горах над рікою.
Вождя Кия обрали князювати -
Він став Cтолицю будувати.
Слов’янам і собі на славу
Створив Слов’янськую державу.
34
Столиця Кия зажила,
Забудувалася і розцвіла.
В Землях своїх держави ради
Князь учинив свої посади.
Воєвод туди послав,
Владу свою централізував.
До поки Князів обирали,
Воєвод у Землі наставляли -
Слов’янські Землі берегли,
Вони, як в полі мак, цвіли.
Династія Києвичів:
Кий, Щек, Хорив…
Аскольд, Дір, …
35
Рідні Князі без міри мали,
Як Владу княжу успадкували -
В Землі ці пішла рідня,
Настали чвари ще й гризня.
Земля багата, всього хватало,
Та порядку стало мало.
Все не так, скрізь навпаки -
Настала Смута на віки…
Народи – сусіди навкруги -
Заздрісні , люті вороги.
5.09. 2011р. (Далі буде)
9.ПРО КИЇВСЬКУ РУСЬ.
ДИНАСТІЯ РЮРИКОВИЧІВ.
36
На Півночі жили Варяги,
На Півдні – Грецькі були стяги.
Тут Борисфен. То ж задалеко
Простягся «Шлях з Варяг у Греки».
Купці варязькі ним пливли,
Грекам товар різний везли.
Туди й назад засновигали,
На місто Кия поглядали,
Варяг ватагу привели,
Чужу Столицю зайняли.
37
Раніш, як Бога забували,
Тих нищив Бог й вони зникали.
Після Трипілля Бог в покої -
На зникнення махнув рукою.
Карав за зраду. Та в відплату
Народи став асимілювати…
Варяги місто зайняли,
Призвичаїлись і зажили,
Мову Слов’ян опанували,
Прижилися й асимілювали.
38
Порядність в усьому зберегли,
І по – новому зажили.
Вождь їх , що ім’я Рюрик мав,
У місті Кия Князем став.
Воєвод у Землі призначає,
Смуту в державі припиняє,
Порядки строгі завели,
Чистоту в Столиці навели.
З сусідами, що зазіхали,
Погрожували й нападали,
39
Київський Князь став воювати,
Землі свої й чужі відбирати.
Кочівників всіх розігнав
З державами - мир уклав.
Дружина в Князя волосата
Билась хоробро і завзято.
Русе волосся вітер розвіває
На ворогів жаху наганяє.
То їх русинами прозвали,
Боялися і поважали.
40
До смаку Князю – народ «русини»,
Місто Кия - просто «Київ».
Так ні від кого й не чомусь
Назвав державу - «Київська Русь».
Варяг став першим «руським» Князем,
Землі в руках тримав всі разом.
Держава розвивалась і міцніла,
Ворогів ганяла і громила.
В державі сильній Князь спочив
Династію Рюриковичів зродив.
41
Нащадки Князя шанували,
Владу його успадкували,
Самі в Столиці князювали,
Воєвод у Землі призначали.
Київська Русь – міцна держава,
Росла, мужніла й процвітала.
Династія Рюриковичів:
Рюрик… Олег, Ігор,
Ольга, Святослав,
Володимир, Ярослав…
42
Всіх їх історики вивчають,
Славлять, лають, співчувають.
З них виділяють різні лики -
Від маленьких і до великих.
За дурних, розумних, мудрих мають,
Одних - гвалтують, інших - прославляють.
Історія – завжди кмітлива і жорстока!
Хто в тисячоліття встромить око?
В землі поривсь, в думках літнув:
Хто з них Велике щось утнув?
43
То ж у віках й ділах узрів
Хто Русь у свій час охрестив.
Тут Володимир з своїм ликом
Став Хрестителем, Святим й Великим.
…Династія Князів йшла чин по чину -
В наступнику поліпшувалась Людина.
Князь й Великий воїн Святослав
Сина з простолюдинкою зачав!
Дуже любив свою Малушу
Та й жив би з нею душа в душу.
44
Так він же Князь, вона рабиня!
Заборонила шлюб мама – Княгиня.
З тієї щирої любові
З’явився син міцний й здоровий.
Ольга Володимиром назвала,
Сама ростила й виховувала.
Як Князем став, бурхливо жив,
Жінок – без ліку і всіх любив.
Дітей та родичів - без міри,
Всі хочуть їсти, мов ті звірі.
45
Нагулявсь. Пора прийшла. Без стиду
У жони взяв собі Рогніду.
З роду високого – Князівна,
Та захотілось ще й Царівну.
До Візантії він звертає,
Принцесу любить ще й кохає.
Співає їй святу осанну -
Не віддають царівну Анну!
Язичник, кажуть. То ж хрестись,
Потім, як хочеш, вже й женись.
46
Князь йде до моря. І на плесі
Він хреститься у Херсонесі.
Вертає в Київ з молодою
Й Християнство привіз з собою.
Ідолів в Дніпро скидає,
Народ у річку заганяє
До Хреста. Всіх похрестив.
Й народ по - новому зажив.
Пішли церкви, книжки та школи,
Попи, монахи, дяки довкола.
47
Християнство він в Русі заклав,
Тому Великим Князем став.
Князь живе, старіє, помирає,
Синам престол і Землі полишає.
Між синами - чвари та гризня
За престол, за Землі йде війна.
Всіх Ярослав перемагає,
На престол у Києві сідає,
Вже християнин. Й на кону
Одну він має лиш жону.
48
Чотири дочки народжає,
На Європи трони їх саджає,
Зі всіма дружить і нівроку -
Він вже поважний тесть Європи.
Бо Мудрим був! Русь процвітає.
Тут книжки пишуть і читають.
Ідуть роки. Віки минають.
Князі приходять й спочивають.
Діти ростуть. Росте рідня.
Всім жити треба. Всім – земля.
Та всім посади й до посади,
Ніхто нікому вже не радий,
Сімейні чвари та гризня -
Знов ворогування й знов війна.
Роздрібнені, ні мужності, ні сили,
А тут Монголи навалились.
7.09. 2011р.(Далі буде)
10.ПРО МОНГОЛІВ
49
На Калці вороги зустрілись
Та Русь Монголи розгромили.
До Києва прийшла біда -
Монгольська рать і їх Орда.
Палили, різали, вбивали.
В ярмо і рабство заганяли –
Така відплата Князям стала
За гординю і міжусобні чвари.
В неволі йшли роки з роками
Вже потягнулося й віками
Не було б щастя-нещастя помогло
Міжусобицею до Орди прийшло.
Клан на клан. Все захиталось.
Орда упала і розпалась.
8.09. 2011р.(Далі буде)
11.ПРО ЛИТВУ ТА ПОЛЬЩУ
50
А Русь в руїнах залишилась,
До колишнього не відновилась.
Князі понищені, вождів немає,
Пустка і морок скрізь витає.
Литва подалі від Орди -
Зазнала меншої біди.
Князі там голови підняли -
Своє взяли, Русь приєднали.
Потім - Унія Польщі з Литвою
Й Русь потягнули за собою.
51
В Русі важкі часи настали -
З тюрми на шибеницю впали.
Три народи в Речі Посполитій:
Литвин, поляк й русин великий.
Гніт національний і релігійний
Непримиренність тут посіяв.
Рівноправності між них немає,
Поляк всі землі забирає.
Земля багата та проклята
У ній щасливі лиш магнати.
52
Річ Посполита велика й сильна
А знать й магнати в ній свавільні.
Між ними йде гризня і чвари.
Там - хрестоносці, тут - татари,
З півдня турок поглядає.
Магнат державу зневажає.
Гніт і свавілля процвітають,
Й русини шаблі піднімають.
Палає гнів, звучить тандем:
«За волю - Вогнем й мечем!»
53
…Якби магнати міру знали,
Свої народи поважали,
На сльозах не жирували,
Людей на втіху не вбивали,
Порядки божі завели,
Життя холопів берегли,
Самі б жили й другим дали -
То всі б щасливі тут були!
Жадоба багатства, влади й сили
Люд здичавіла й озвірила.
54
Несе спільноті й людям шкоду -
Магнат завжди ворог народу.
Його безмежність все хватати,
Всіх ошукати, гвалтувати
Богом карається. То ж він
В кінці лишається ні з чим.
Магнати польські це не знали,
Бо ім’ям Бога ґвалтували.
А може й знали. Та гординя
Їх занесла на небо синє,
Та посадила в крісло боже,
Щоб бути ближче. Допоможе!
Гидотно Богу про це знати,
То ж з козаками йшла відплата!
26.09. 2011р.(Далі буде)
12.ПРО КОЗАЦЬКУ РЕСПУБЛІКУ
55
Козаки свою державу мали
Кошували і розкошували.
Створив Січ молодецький
Байда, Князь Вишневецькій.
Серед королів, магнатів й зла
Козацька республіка жила.
Старшин на Коші обирали,
Кошем славили й карали,
Кошем трудились й воювали,
В козаки приймали і навчали.
56
Ворогів громила вдень і вніч
Козацька Запорізька Січ.
Військову справу добре знали:
З ватаги військо формували -
Кіннота, стрільці і гармаші,
Танкісти, музиканти. Для душі -
Попи й дяки. Лихварі та шинкарі
В козацькім війську не були.
Козаки гармати різні мали,
Самі їх вправно виливали.
57
Мушкети, самопали і пістолі.
Їх танки рухались поволі:
Колеса й платформа - дерев’яні
Козли з мішками. Наче п’яні,
Прив’язані, туди й сюди мотають,
Танкістів і гармату прикривають.
Під гарматою, те ж за мішками -
Стрільці з мушкетами та пістолями.
Колеса крутять богатирі -
Сини української землі.
58
Держава століттями жила
Від Байди до Калнишевського орла.
Козацька старшина, пани - отамани
У козаків - в повазі, в народі – знані.
Збройно на магнатів нападали
Та посполитих захищали.
Залізняк, Палій та Острянина
Бились з панами до загину.
Та гніт не падав, кат звірів
То ж Хміль на звільнення повів.
17.10. 2011р(Далі буде)
13.ПРО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
59
Хмельницького Універсали
Народ зібрали й об’єднали.
Щоби кримці не напали -
Договір з татарами уклали.
Та вже в союзі з татарвою
Стали з Польщею до бою.
Перемога під Жовтими Водами
Та Корсунем прийшла,
Й вся Україна загула!
Тож в понеділок рано вранці
Громили ляхів при Пилявці.
60
Народ радів і святкував,
Сам Київ Гетьмана вітав.
Всьому народу і собі на славу
Творилась Українськая держава.
Європейські католицькі країни
Бажали державі цій загину.
Лиш православні християни,
І протестанські англікани,
Та шведи задум цей вітали,
Боротьбі русинів співчували.
61
Потім - Берестечко й Хана зрада,
Битва під Ріпками і знов досада.
Перемога у підніжжі гори Батіг.
А Жванець - на голову, як сніг.
Війна виснажлива триває,
Кінця і краю в ній немає.
Ті зраджують, ті відступають,
Й Гетьман союзника шукає.
Москва чекала і дочекалась,
Угоду в Переяславі уклали.
62
З’єднатись начебто й з’єднались,
Та угоду усну лиш уклали.
Московські посли не чемні -
Не присяглись, як неписьменні.
Сам Хміль сім мов усяких знав,
Читав, писав і розмовляв.
У краї київським довкола
По селах скрізь церкви і школи,
В містах - собори й монастирі
По всій українській землі.
63
В церквах були попи й дяки.
Тож християнству завдяки
Скрізь службу божу відправляли,
Читать й писать дітей навчали.
В кожного дяка - недільна школа:
Наука строга ще й різкова.
У церквах хори всюди мали.
Дорослі й дітки в них співали.
В Києві дітей вершин навчали -
Тут Могилянка працювала.
64
Спудеї в ній навчались й проживали,
Науки духовні й світськії вивчали,
А по закінченню - по всій землі,
До праці - в церкви й монастирі.
Козацька лицарська держава
Військовий поділ чіткий мала:
По воєводствах полки стояли,
Всім урядували і заправляли.
В повітах – сотні були в силі
І всі під Гетьманом ходили.
22.10. 2011р.(Далі буде)
14. З МОСКОВСЬКИМ ЦАРСТВОМ.
ДИНАСТІЯ РОМАНОВИХ
65
Московське Царство і
Велике Князівство Руське об’єднались,
У Царстві два великих народи стало.
Польща - з трьох великих народів
Одного втратила в погорді.
Москва зміцніла. Польща впала.
Та й Русь собою підім’яла*:
Ні в Польщі, ні в Московськім Царстві
Русь не була у рівноправстві.
Коли один в державі домінує,
То він і править, і панує.
66
На сторожі права і любові
Завжди стояли Слово й Мова!
Якщо державні є дві Мови -
Обидві всім обов’язкові!
Якщо ж змагаються, буває -
Сильніша слабшу витісняє!
Мова, як димова завіса,
Таїть ворожі інтереси,
Переводить етнос в тінь,
В державі це - троянський кінь.
67
Русини церкву свою мали,
З Константинополем єднались.
З патріархом своїм була
І православная Москва.
Без договору, лиш на присязі
Русь приєднують відразу.
Під руку взяли руський народ -
Москва прислала воєвод.
Ставлять фортеці. В руській землі,
Мов оси, сіли Москалі.
68
В Русинів зла й нещасна доля -
З неволі втрапили в неволю…
Хмельницький мучиться, страждає,
Нових союзників шукає,
Та не щастить йому тепер,
Він з горя захворів й помер…
«Як би» історія не знає,
Вона лиш факти поважає,
Великим Гетьмана назвала,
Русинів на Соборність прирікала.
24.10. 2011р.(Далі буде)
* По Т.Г. Шевченку
15.ПРО ІВАНА МАЗЕПУ
69
Мазепа – баловень Європи:
Аристократ, освічений, поліглот,
Розумний, хитрий та підступний,
Ворогам і друзям недоступний,
Пристрасний коханець, ловелас,
Вершник в поїздці на Парнас.
Державник мудрий та дотепний -
Таким він був - Великий Гетьман!
Жадоба влади, власності і слави
Злились у мрію про свою державу.
70
Цю мрію він носив, плекав,
Двадцятиліття зберігав,
Чекав нагоди, готував,
Прийшла пора – до бою став!
Життя прожив в бешкетах й славі,
За мрію впав, свою державу!
Цар узяв церковників насилу -
Гетьману анафему оголосили.
Імперським зрадником прозвали,
Віки кляли та проклинали.
71
Та справедливість все ж існує -
Нащадки славлять і шанують
Тепер. Відтак – уже в віках
З ликом Мазепи на грошах.
Книги писали і писать будуть -
Борцю за державу вдячні люди.
Поеми творять, пісні складають,
В опері про Гетьмана співають.
Така зрадлива шана й слава -
Пам’ятником йому - своя держава!
25.10. 2011р.(Далі буде)
16.ПРО РОСІЙСЬКУ ІМПЕРІЮ
72
Роки гуртуються з віками,
Змінюються Царі Царями.
Велику Імперію звели -
Столицю в Петербург перевели.
В князівства назву відібрали -
Російською імперію назвали.
Два народи - Москалі й Русини
В Імперії зникають, гинуть.
З цього часу і повелося -
Великороси і Малороси.
73
Москву із Руссю поєднали
Та Землю Руську шматували.
Поляки знали, що з втратою Русі
Вони лишились при своїх.
Прощай могутність, землі, слава,
Статус великої держави!
А величність і могутність -
Це сьогодення і майбутність!
Москва це також добре знала -
Україні ярмо накидала.
74
Певний час в Руській Землі
Старі порядки ще були.
Коли ж Московія зміцніла -
Русі на голову присіла .
Потім Імперію створили -
Русинам місця не лишилось.
Як Петро Перший владу взяв -
Він Україну розіп’яв*.
Катерина Друга править стала -
Її вже зовсім доконала*.
75
Після Мазепи з Імперії зла
В Україну темна ніч прийшла.
Покріпачили, землі забрали,
Школи при церквах позакривали,
Забрали грамотних в Столицю
На забезпечення правиці.
Писати мудре посадили,
Й Мову російську учинили.
Писемність в Імперію прийшла
З русинського джерела!
76
Щоб Русини не гордились -
В Імперії мову їх заборонили.
Мітла імперська скрізь пішла
Все підчищала, всіх мела.
Кошовий останній – Калнишевський,
Останній Гетьман – Розумовський.
Дворянські стани учинили,
Губернський поділ встановили.
Прощай Гетьманщина і Україна -
Російська імперія тепер єдина!
77
Їй з Богом жити у віках,
Міцно стояти на трьох китах:
«Народність, Православіє, Самодержавство».
Ніяких Мов, Гординь, Самоуправства!
Старшина пішла в дворянство -
Та тут потрібне правознавство.
Документи стали всі шукати,
Свій рід пізнати та вивчати.
Окремість Русів відшукали,
Та й все це в книзі описали.
78
«Історія русів» у світ з’явилась -
Двері українцям прочинились.
За плином часу сталось чудо –
Котляревський видав «Енеїду».
Коли ж побачив світ «Кобзар»-
Національний гнів, в серцях пожар!
Підняв народ з колін і знову
Найпершим стали Слово й Мова!
Шевченка геній, серед безчинства,
Світу явив Дух і Мову українства.
79
Великороси і Малороси вкупі -
Імперія велика і надмогутня.
То ж розширялась і міцніла,
На Півдні землі захопила,
Азію пройшла, Америку дістала,
Та й там Аляску заснувала,
Європу часто усмиряє,
Три рази Польщу поділяє.
З Півночі на Південь, з Заходу до Сходу
Гранітилась тюрма народів.
80
Кріпаків на волю відпустили -
Три десятини кожному вділили.
Та поміщики землі не дали
Наділи всі «консолідували».
Обезземелений українець-селянин
Кинувся на Схід - в Зелений Клин…
Двадцяте століття тут прийшло,
Зміни й реформи принесло.
Пішло на краще. Та хто ж знав,
Що на порозі - світова війна.
29.10. 2011р.(Далі буде)
_________________
*По Т.Г. Шевченку
17.ПРО ПЕТЕРБУРЗЬКУ
РЕВОЛЮЦІЮ
81
Якби капіталісти міру знали,
Божі закони поважали,
Самі жили й другим давали,
То їх держави процвітали б!
Бог за гріхи завжди карає,
Й страшну відплату посилає!
Він Сатані Росію здав,
Навіть Марксистів здивував.
Ні по Марксизму, ні за Станом
Тут Соціалізм не мав осанни.
82
Народ в покорі і в тюрмі
Не довго вдержиш на землі.
Як гніт безмежно наростає
Народ гнівить і прориває!
А в бурхливу атмосферу -
Професійні революціонери!
Народна мудрість добре знає,
Що в воді тоне, що спливає.
Їм би до влади. І з любов’ю
Вони державу заллють кров’ю.
8.11.2011р.(Далі буде)
18. ПРО УКРАЇНСЬКУ НАРОДНУ
РЕСПУБЛІКУ(УНР)
83
Вся імперія на дибки стала,
Царя і Тимчасового прогнали,
Земля від гуркоту струснулась.
Тут й Україна стрепенулась.
Імперського тримали складу
В Українській Центральній Раді.
Три Універсали спорудили -
В складі Імперії лишились,
До самостійності дістались
Аж у Четвертому Універсалі.
84
Акта Злуки підписали -
Схід із Заходом з’єднали.
А вороги кругом лютують
Країну Соборную шматують.
Хто про державу свою дбає,
Той зразу з війська починає.
Армію стали українізувати,
Частини свої формувати.
Єдності самостійники не мають
І своє військо розпускають.
85
Хто свого війська не шанує
Той чужу армію годує!
Сусідам-ворогам в відраду
Весь час боролися за владу.
Поки портфелі тут ділили,
Ворогували, гризлися, чубились,
Російські окупанти підійшли
І древній Київ зайняли.
Раді прийшлось в Волинь тікати,
Атрибутику держави оформляти.
86
Тризуб Володимира приймають,
Гроші в гривнях встановляють,
У Київ з німцями вертають,
Конституцію і Президента обирають.
Та влади в УНР тепер немає,
Її на Гетьманат міняють.
На силі німців Гетьман сплив
Й диктатуру свою установив.
Не довго правив. Директорія наспіла
І нові битви закипіли.
87
Поляки, червоні і білі наступають,
Землю шматують, людей вбивають.
Отаманщина в країні процвітає,
Нікого не слухають й не поважають.
Єдність у боротьбі відсутня,
Тому втрачається майбутнє.
Антанта заходи нещадні вжила -
Державу тисячилітню не воскресили.
Знов з Самостійністю не склалось:
Україну між сусідами четвертували.
12.11. 2011р(Далі буде)
19. ПРО МАХНО
88
Махно, орел наш сизокрилий,
Літав по Україні милій,
У Гуляй Полі центрував,
Селян від панства захищав.
Чи то московські посіпаки,
Чи унеерівські козаки,
Не важно хто, важливо-з ким:
Тут в охороні – селянин!
Буйний вітер в полі віє,
В темнім лісі вовки виють,
89
Над степом орел промишляє,
Селянський Батько п’є-гуляє!
З піснЯми, щиро, під слив’янку,
Як вітер, мчать його тачанки,
Кіннотники та гармаші,
Ще й гайдамаки для душі…
Прапорці червоні зліва і справа -
То окупантів йде облава.
Орел облаву прориває,
Та вже у Франції сідає.
15.11. 2011р.(Далі буде)
20. ПРО ХАРКІВСЬКУ УРСР
90
Історія скрізь добре знає,
Що кінь Троянський виробляє.
Окупантам Київ втримати несила -
Маріонеток в Харків посадили!
Тут привід був давно не новий:
Зрада своїх й російська мова.
Двовладдя. В Києві - Центральна Рада,
У Харкові – Більшовицька влада.
Перша – у багатіїв в тенетах,
Друга – на московських багнетах.
91
Вісімдесят відсотків у Краю селян,
Та владу їм ніхто не дав.
В Україні шастали загони
Одні - за білих, інші – за червоних.
Хто за самостійну Україну,
Чи просто так – за селянина.
Майже чотири роки бешкетували,
Грабували, нищили, вбивали,
Лякали, брехали, обіцяли,
Дзвони й хрести з церков знімали..
92
Україну, уже ошукану2 збудили,
Комуністів їй на шию посадили.
Трудову повинність завели,
В «світле майбутнє» повели!
Та схаменулись! УРСР- одні розмови,
Де ж українська мова, українські школи?
Разом союзну Україну будувати -
То ж офіційну мову треба дати!
Українізація в краї пішла,
Та й буйним цвітом розцвіла.
93
Тут масово, не поодинці,
Згадали всі, що - українці!
Що ми теж люди в світі знані
В Україні, на Дону й Кубані,
Лицарі з віку віків,
Нащадки славних козаків!
Коли окрему мову мати -
То і комунізм окремий будувати!
Кремль проснувся, зраду узрів,
Й українізацію заборонив!
94
Знов русифікація вернулась,
Та й до віку залишилась.
Вождь уже більше не дрімав,
Пильнував, тяжко карав…
Землю роздали, а хліб забрали,
Село податками обклали.
Все було мало. То ж насилу
В селах колгоспи утворили.
Покріпачили, усе відняли,
Бо промисловість будували!
95
Голодомори, геноциди -
Без Бога, совісті, без стиду!
Нищили народ у таборах
В усього Світу на очах!
Та й що ці очі були варті
Як скрізь подвійнії стандарти!
Навіщо їм жахливі стреси -
Коли в них власні інтереси…
Народ до краю довели,
Править у Київ перейшли.
25.11. 2011р.(Далі буде)
21.ПРО ХОЛОДНИЙ ЯР
96
Про Холодний Яр пісні співають,
Пам’ятають й прославляють.
Це Боже місце в Україні
Ще до Шевченка і до нині.
Коли від ляхів боронились-
Гайдамаки тут ножі святили.
Як москаль Україну окупував,
Холодний Яр знову повстав:
Голик, Гупало, Залізняк та Загородній,
Чорний Ворон, Приймак3– месники народні,
97
Сини відважні України
Нещадно бились, до загину.
Криваву закрутили круговерть:
«Вільна Україна або смерть!»
Імена їх зараз відкривають,
Життя та подвиги вивчають.
Достойної шани ще нема,
Та кров пролита недарма!
Схід і Захід знову разом
З Соборністю та новим часом.
1.12. 2011р.(Далі буде)
22.ПРО УКРАЇНСЬКУ
ВІЙСЬКОВУ ОРГАНІЗАЦІЮ(УВО)
98
Війська УНР з України відступили,
І їх у Польщі прихистили.
Січовики в Галичині, немов би дома,
Та самостійна, рідна і чудова
Батьківщина на Сході залишилась.
Мрія не збулася, не звершилась.
Залишившись один, як палець,
Січовий полковник Коновалець
Причини поразки аналізує,
Військову Організацію будує.
Схід і Захід в ній єднає,
Повстанські дії розгортає.
Не судилось. Москва наказала
І полковника ліквідувала.
8.12. 2011р.(Далі буде)
23.ПРО ПОЛЬЩУ
99
Росія Польщу геть зганьбила,
Аж чотири поділи вчинила.
Польські землі захопила,
Польський гонор придавила,
Що поляк навіки розлютило.
То ж як Імперія розвалилась,
Польща відразу відродилась.
Й хазяйнувати заходилась.
Вправно державить вона стала -
Західну Україну приєднала.
За допомогою Антанти
Знов Польща стала окупантом.
10.12. 2011р.(Далі буде)
24. ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ
НАЦІОНАЛІСТІВ(ОУН) ТА УКРАЇНСЬКУ
ПОВСТАНСЬКУ АРМІЮ(УПА)
100
Австро-Угорщина розпалась
І Галичина утворює державу.
А тут Польща, землі їй мало,
Напала на молоду державу.
Українці відважно воювали,
Могли дійти і до Варшави,
Та Галлер з Франції підспів,
Й Західно-Українців розгромив.
Знов не досягнута мета -
То ж боротьба:ОУН й УПА.
101
Німеччину у Світовій побили,
Все відібрали, всього лишили.
То ж коли Гітлер владу взяв,
Втрачене забрати зажадав.
З СРСР він Договір вкладає,
На Польщу стрімко нападає.
Тепер союзникам по силі -
Вчетверте Польщу поділили.
Західні Українці опинились
З трьома окупантами однії.
102
«Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша від гармат!»
Писав український Сократ4.
Низький уклін. Героям слава,
Померлим за свою державу:
Бандера, Шухевич, Боровець -
Український прапор і взірець!
Схід і Захід тут кували твердь:
«Вільна Україна або смерть!»
12.12. 2011р.(Далі буде)
25.ПРО КИЇВСЬКУ УРСР
103
Голод у комуністів - зброя
І ним замучили мільйони.
Постійний масовий терор –
Геноцид українців і голодомор.
Скрізь шукають і завжди знаходять
«Націоналістів» та «ворогів народу».
Постійна напруга і липкий страх,
Вся Україна у катівнях й таборах,
Бо застрашених їм легше гнати
Промисловії гіганти будувати,
104 Змусити безплатно працювати,
«Ворогами» кинути за грати.
«Все - на благо, все для людини»-
Тільки Людина в них – тварина…
В Росії страшні звичаї вікують -
Життям не дорожать і не цінують.
Твердять: «Ще баби нам народять!»
На кістках колгоспи і заводи зводять,
Важку індустрію будують,
Українці тяжко скрізь працюють.
105
Друга світова війна. Не поділили…
Пішла сила на силенну силу.
Такого жаху історія не знала -
Дюдей мільйонами вбивали.
Україні випала найбільша кара:
Все вивезли, спалили, зруйнували.
Відбудувалися, на ноги стали,
«Вождя трудящих» поховали,
Пішли в реформи. Напруга спала -
Україна голову підняла.
106
Та гонка озброєнь процвітає
І вже супутники літають,
Зброя в космосі , у катакомбах,
На кожного - по ядерній бомбі.
Та втримати змагальності не сила -
СРСР зійшов з дистанції і розвалився.
Україна в Європі – велика держава,
Розвинена, аграрно – індустріальна,
На блюдечку піднесена. Розум май,
За людей й державу дбай і захищай!
13.12. 2011р.(Далі буде)
26. ПРО СРСР
107
СРСР і УРСР – по праву
Звели Соборную державу
Вона завжди була на часі,
Та без них не відбулася б!
В історії завжди двійні стандарти -
Майбутнє творять й окупанти!
УНР боролась за Державу самостійну,
УРСР отримала державність еволюційно.
То ж кожний в світі своє має,
Що зможе, те і запрягає..
108
СРСР землі Імперії зібрав,
Й багато інших приєднав,
Могутньою наддержавою стає,
Капіталістам страху завдає.
Міць він нещадно будував:
Народ нищив, плюндрував,
Тероризував всіх без зупину,
Стриг народ під одну гребінку.
Всередині держави і навкруги:
«Вороги народу» та «капіталісти-вороги».
109
Скрізь боротьба, всюди війна,
Мета поставлена одна:
Зруйнувать все до основи
І Світ побудувати новий.
Руйнувати – не будувати,
А будувати – треба знати!
Людей за парти посадили,
Новим професіям навчили.
Під примусом будувати почали -
Гіганти в промисловості звели.
110
Село поколгоспили для хліба,
Бо будівничих годувати треба!
Мільйонна армія, міліція, КДБ
Мілітаризація повсюди йде.
Вершилася сім’я народів -
Тюрма без виходів і входів,
Повсюдно з примусом, на силу,
Все у ГУЛАГ перетворили.
Гроза Європи, Світу жах -
Із зарубіжжям на ножах!
111
Озброєння, шпигунство, диверсанти -
Ось тут всі здібності й таланти!
За Світову революцію воювати
Кожний пролетарій має стати!
Війну у тридцять дев’ятому почАли -
Землі українські возз’єднали.
На Польщу з Німцями напали
То ж на Вкраїну спрацювали.
А в сорок першому, зненацька,
Гітлер напав вже по - хижацьки.
112
Не вжились, опріч прогнози,
Два ведмеді у однім барлогу.
Затісно стало двом гігантам
Під марші Гітлера і бій курантів.
Нищили один одного , вбивали,
Інші за цим спостерігали.
Кому війна, кому матінка рідна -
Така вже доля у всіх різна!
Потім вирішили, що пора дозріла -
Другий фронт коаліція відкрила.
113
СРСР німця тисне, верховодить,
До свого Заходу підходить,
А тут УПА промишляє,
Мов Хорти, Слона кусають.
Слон буває - сам брикне,
А то поляків чи німців наведе.
Будуть «Самостійні» знати
Як на три фронти воювати!
Сили коаліції в війні зросли –
Разом Гітлера перемогли.
114
СРСР з війни вийшов в руїнах,
Та до відбудови - воля єдина!
Знов табором до праці стали,
Країну відновили, відбудували.
«Світив» трудящим у війні і відбудові
«Вождь поневолених народів»!
Коли ж Вождя в краю не стало,
В державі все забуксувало:
На багнетах вона стояла-
І воювала, і працювала .
115
Пішли реформи - аж до «перебудови».
Все було незвичним й новим.
Одним - на злість, другим – в відраду,
Хто розпочав, вже й сам не радий,
В Ново - Огарьово народ зібрав,
Новий Союз започаткував.
Та тут не вернеш, все в рознос,
І вже оточений Форос.
В Москві ГКЧПісти заправляють,
Союз утримати жадають.
116
Союзний договір підписати
Потрібно знову всіх зібрати.
Вирішили діяти на силу,
Що задум змовницький згубило.
Союз розпався. Хтось зрадів,
А хто - від горя посивів.
Люди всі різні. То ж завзяті
Свої держави стали будувати
В Україні стартові умови кращі:
Розум май й не будь ледащим!
20.12. 2011р.(Далі буде)
27.ПРО УКРАЇНУ
117
У Війну, завдяки Союзній силі
Українські землі в купу збили.
СРСР з «упівцями» воював -
Атрибутику державності надав.
Та як Велика вже держава -
Засновником ООН Україна стала.
Соборні Схід і Захід, дещо різні.
Є Центр і Північ, жвавий Південь.
Радикальних протиріч між них немає,
Український етнос в націю єднає.
118
…В Союзі добре потрудившись,
Потенціалом піднажившись,
Серед освіченої Європи,
Україна вже нівроку!
Та національний гніт триває,
Про Самостійність помишляють…
Бурлить нещадно Україна:
На Незалежність гасла линуть,
Народний Рух всіх піднімає
Тризуб і синьо – жовтий стяг витають.
119
Верхівка Республіки не спить,
Бо влада з рук її летить.
Йде до Самостійності, та знову
Повстанці без спільної мови.
А старший брат знов не дрімає,
СРСР на силу захищає.
ГКЧП, кипить Росія,
Кровопролиттям з неї віє.
Танки по Москві ідуть -
Союз хочуть повернуть…
120
В Україні шок, бо комунякам
Страшить ГКЧПівська відплата:
Знов табори, рік тридцять сьомий,
А тут вже рухівці знайомі…
Зібрались в Раді, як належить,
Й проголосили Незалежність!
Коли ж референдум провели:
За Незалежність - дев’яносто й три!!!
Українці в небесах витають,
Себе і Бога прославляють!
121
На відзначення святого Акта злуки
В ланцюг сплелись мільйонів руки!
Й тепер щороку пам'ятають -
Скрізь ланцюги в містах гуляють.
То коли з Пущі СНД прийшла -
Лиш оптимізму додала.
Державу Самостійну будувати
Що взять в основу, з чого почати?
Засади державні встановили,
Атрибутику державності вчинили,
122
Армію українізували й реорганізували,
З Флотом запізнилися та й прозівали.
В ринок кинулись хазяювати,
Та тут не знали, як діяти .
По зарубіжних радниках ходили,
Державу перед світом оголили.
То ж зграями, не поодинці,
У край прийшли новітні вбивці:
«Економічні», «кілери», «шакали»
Тероризували і все розікрали.
123
Відкрились кримінальнії таланти
По ліквідації в нас діючих гігантів.
Під патронатом підлих Президентів
Нищили країну і в Україні конкурентів.
Хвацько організували гіперінфляцію,
Сім мільйонів вичавили в еміграцію,
Знецінили майно й робочу силу,
За безцінь підприємства захопили.
Демонтували, вантажили, відправляли
Автофургонами, поїздами, кораблями.
То ж гул заводів в Україні вщух -
Обладнання вивезли як металобрухт…
Без війни знищили промисловість
Законно, по договорах, «на совість»
124
Мрія Людей знову розп’ята -
Така вже доля в нас заклята!
Розумний, але автомобіль не знає,
За кермо ніколи не сідає.
Щоб концерт Чайковського зіграти,
Ноти і бажання недостатньо мати.
Бог на державність випробував,
Та Президента – державника не дав.
За чверть століття як на зло
Достойних урядовців не було.
125
До корита, за посади безупину -
Ніхто не дбає про Людину.
Два рази намучившись до краю,
Втретє на ці ж граблі наступаєм.
Падіння моральних якостей людей -
Світ речей затьмарив світ ідей!
Поки демократи молитви співали -
Партократи і «цеховики» не спали.
В «нові українці» подалися,
Всіх пограбували і нажилися.
126
Промисловість ваучеризували,
Нахабно й цинічно «прихватизували».
Тепер на землю дружно пруть,
То ж Акти в селян відберуть.
В городян житло цього ж чекає -
Вже донбасянин промишляє.
Свідоцтва на квартири умикнуть -
Через «консолідацію» землі й житла ідуть!
Та все законно, як і треба-
Закони пишуть лиш для себе!
127
Рать олігархів росте й міліардує,
Країну і народ мордують.
Економіку монополізують,
Податки не платять, шахраюють.
Державу доять, бюджет грабують,
Собі на користь реформують.
Модель держави антидемократична -
«Олігархічно-феодально-капіталістична»
Не дасть країну розвинену створити,
Бо здатна лиш віднімати і ділити.
Демонополізація5 Україні могла б дати
Можливість множити і додавати.
128
…Якби ж то олігархи міру знали,
Самі жили й другим давали!
Не у багатстві, а у розвитку змагались,
До благодійності і меценатства долучались,
То в благословенній українській землі
Усі б щасливії були.
Держава б швидко розвивалась,
Та вже б й з ЄСом об’єдналась.
Рішуче, сміло і завзято
Вступили б в охоронне НАТО.
129
Росіяни, турки чи румуни
Не ковтали б на нашу землю слину.
Своє б ми військо годували,
Бога хвалили й прославляли.
В Україні милій, в краю новім
Єднаймось помислом і словом!
Геть чвари й свари! До одного стягу!
Україна жде свого Грузина чи Варяга!
Олігархи ви ж не дурнІ, нівроку,
Не шануєте свого Пророка6!
130
На нього дивляться - не бачать,
Слухають - не чують, своє судачать.
Велике лихо буде з вами,
Коли народ за правду стане.
Ні багатства, слави чи злослів’я -
Власною умиєтеся кров’ю!
За всенародне люте горе
Дніпром полине в Чорне море.
Сатаністу, кривднику і кату
Готує Бог страшну відплату!
21.12. 2011р.(Далі буде)
28. ПРО УКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ
ІДЕЮ7
131
Суть української національної ідеї
В змісті мети, мрії, духовної алеї
«Вічність, історичність і сакральність,
Соборність, самостійність і державність!»
Лиш в національній, правовій державі
Національна ідея усіх громадян єднає.
З віку- правіку над рікою
Місто з сакральною головою,
Віщає древніх міфів світ -
Києву двадцять тисяч літ,
Від так, як люди поселились,
І тут своїм Богам молились.
132
Сім з половиною тисяч років
Як арій Рама тут пророчив,
Столиця трипільської Аратти
П’ять тисяч років буде мати,
Майже двадцять сім століть
Слов’янська державність тут стоїть,
Двадцять століть - Андрій Первозваний
Хрест Перший на горі поставив,
Дванадцять віків майже збулись
Могутній державі «Київська Русь».
133
Русини мали міць і славу,
Та втратили свою державу,
Зазнали горя й лихоліть
За сім з половиною століть.
Все до Бога і від Бога -
Соборна стелеться дорога,
Незалежною стала країна,
Єдина і самостійна Україна!
Історія безжальна: в світі знана
Лиш нація – творець держави!
3.01.2012р.(Далі буде)
29. ПРО МАЙДАНИ
134
Державу ми свою будуєм,
Правди й законності не чуєм.
Хоч вождів й магнатів тьма -
Порядних серед них нема.
Підлі українські Президенти
Намагаються народ обдерти:
Кравчук, Кучма, Ющенко
Янукович й Порошенко…
В державі править кримінал,
Що двічі збурював Майдан.
135
Українському Майдану
Надзвичайність притаманна:
Мужність, гідність і живучість
Правду, право й волю кличуть,
Проти всяких провокацій,
Корупції й фальсифікацій.
Відбувсь «оранжевий» Майдан,
«Майдан гідності» повстав.
Два Майдани провели
Й Бандуковича змели.
136
Дух Майдану щоб відчути
Треба в нім хоч раз побути:
Тут братерство, мир і згода
Громадян і всіх народів,
Різних мов, станів, достатків
За права собі й нащадкам.
Спереду завжди студенти,
Всі готові їх підперти,
Голодують, мітингують,
Вимагають і воюють.
137
Якщо влада їх почула -
Молодь свій протест згорнула.
Коли ж застосувала силу -
Весь народ розворушила.
Навіть коли в них стріляють
Українці не тікають.
Де сміливість й міць береться?
Наш народ до смерті б’ється.
Тож Майдан якщо покличе -
Мільйони постають на Віче.
138
Сотні в небо відлітають
Та Герої не вмирають!
Хоч життя у нас собаче,
Українці все ж терпляче
Виборюють чільне право
Будувать свою державу.
В ній всі помисли і дії,
Перспектива, мета і надія.
Тяжко - важко та невпинно
Адаптуємо права сумлінно.
25.11 2015р.(Далі буде)
30.ПРО СУСІДІВ
139
Сусіду доброму, гарній сусідці
Безмежно раді Українці.
Дружно живуть, щиро кумують,
Господарюють і межують.
Своє й чуже скрізь відрізняють
Від чого геть не відступають.
Права сусідів поважають,
Коли ті честь і совість мають.
На чуже вони не пруть,
Але й свого не віддадуть!
29.03. 2012р.(Далі буде)
31.ПРО СВІТ
140
Світова буржуазія
Страшилась прикладу Росії.
Щоб страх цей якось вгамувати
Стандарти стала піднімати:
Краще трішки поділитись,
Чим багатства і життя лишитись!
Коли ж СРСР вже сплюндрували,
Вуздечку швидко відшукали,
В словах й ділах посоловіли,
Та й часто діють вже насилу.
Сила стократ противить силу!
Це знов тупик, нова могила…
30.05. 2014р.(Далі буде)
32. ПРО СВІТОВИЙ ТЕРОРИЗМ
141
Нині в світі страшно жить:
Хто стріляє, хто бомбить,
Диверсанти, окупанти
Й підлі світові гаранти.
Сильні добре військо мають,
Слабких із землі змітають,
Слабкі помстою єдині
Відправляють в землю сильних.
Сильний з неба налітає,
Громить, бомбить і вбиває,
142
Слабкий на землі і пішки
Підриває, палить, нищить.
Так старанно, щиро, щемно
Ведуть знищення взаємне.
Землю обертають в пустку
Ненависники - терористи.
Скрізь терором промишляють,
Хто слабкий, тих подавляють,
Помста завжди йде жорстоко
Зуб за зуб, око за око.
26.09. 2015р(Далі буде)
33. ПРО РОСІЙСЬКИЙ ТЕРОРИЗМ
143
Від Грузії та від Молдови
Багаторічний лине стогін,
Кремль нещадно їх кромсає
На частини розриває.
Весь час світу пудрить мізки,
Що боронить люд російський…
Після гідності Майдана
Коли ми прогнали Хама,
Крим у нас анексував
І на наш Донбас напав.
144
З Росії в Україну гідну
Приповзла війна гібридна,
Війна іде й ніби немає -
Громить, палить і вбиває.
Фашисти, сепари, бандити
Пустелю хочуть тут зробити…
Що ж то в світі за звірина
Ця ненаситна людина,
Скільки б і чого не мала
Їй завжди не вистачало.
145
Щоб у світі ти так жив,
Завжди мав, що заслужив,
Божі заповіді знав
І народу не брехав.
За гріхи, що люди чинять
Бог до сьомого коліна
Покарає рід людини,
Починаючи від сина:
Хам за гріхи поплатився -
Без сина меншого лишився.
25.11. 2015р(Далі буде)
34. ПРО НАДІЮ САВЧЕНКО
146
В історії новітній України
З’явилась справжня Героїня,
На докір тим, яких буває,
Президенти владно призначають.
Хоробрість, мужність, дух і воля,
Незламна жертовність дій і слова,
Відповідальність і обовязковість,
Вірність, гідність, честь і совість,
Волелюбність, розум, чесність,
Порядність і патріотизм небесні…
Стільки ознак в одній людині -
Священний символ України!
147
Було неабияким геройством
Дівчині втрапити до війська,
Авіаційним офіцером стати,
Ворог напав - йти воювати.
Передова, мов на долоні,
Опамяталась Надя у полоні.
Знущались, зв’язану в машині
Надію вивезли в Росію.
Військовополоненому солдату
Хочуть убивство сфабрикувати.
148
Два роки вже змагається Надія
З судом в диктаторській Росії,
На інсинуації, погрози і знущання -
Достойні відповіді та голодування.
Весь світ повстав проти злодіїв,
Які брехню й насильство сіють,
Панмонголізм і Золота Орда
Прибиті до позорного стовба.
Множаться людськії сили й дії
За життя і звільнення Надії.
8.03. 2016р.(Далі буде)
ЕПІЛОГ.
149
Шлях від трипільців до українців
Історично склавсь серед чужинців,
Довгий шлях, важкий, жорстокий.
Хоч світ великий і широкий
Та місця всім в нім не хватає
Й відбір природний все триває,
Божим промислом святиться
Тож він ніколи не скінчиться.
Дія, факти, пам'ять, слово –
На Землі ми всі під Богом.
150
Наше життя багатоплинне,
Ми бачим й знаєм покоління
Два, три, чотири, рідко – п’ять,
Свідками яких спроможні стать.
Про всіх останніх вже читаєм,
Що пишуть - віримо, не довіряєм,
Бо там фактаж, легенди й міфи
Сильним на догоду й втіху.
Чужі святе та кровне крадуть,
Де тільки можуть, там і гадять.
Нам же своє потрібно знати
Й твердо в свідомості тримати.
Як хочеш правду для душі
Сам покопайся й напиши!
151
Це Міф чи Концепція лиш знає,
Хто історію по – божому складає8.
В знанні історії шукай відраду,
Відкрий героїку чи чорну зраду,
Де плями білі ще гуляють,
Твоєї праці вимагають:
Де лжепророки чи сатрапи
Зуби точили на України мапу.
Хай Бог Україну зберігає,
Щасливу долю посилає!
Слава народу! Слава Богу!
Що нам торує путь-дорогу.
Хай квітне у віках держава!
Слава Україні! Героям слава!
29.03. 2011- 10.03. 2016рр., м. Київ
--------------------------------------
Посилання по розділах тексту поеми:
1)Назва «Українець» проходить етимологічний ланцюг:
«Трипільці(біблійне – народ рош (рус) - скіфи - слов’яни –
русини( русичі, руси) – малороси - українці».
2) Т. Шевченка. Кобзар. Сон. «Просвіта», К., 1993, С. 189.
3)І. Котляревський. Енеїда. «Книга», К., 2008, С. 267
4)В. Шкляр. Залишенець. «Клуб сімейного дозвілля»,
Харків, 2011.
5)Американський олігарх Рокфеллер «дружив» з
багатьма Президентами. Під тиском обставин
Теодор Рузвельт перестав «дружити» з монополістом
і застосував до його імперії діюче анти - трестівське
законодавство. Імперію розділили на 36 компаній.
Один з наступних Президентів України під
тиском обставин перестане «дружити» з олігархами і
застосує до їх імперій діюче антимонопольне законодавство
Від цього вони не перестануть бути багатими. Але Україна
отримає шанс знову стати в ряди розвинених держав Європи.
Малий і середній бізнес зніме суспільну напругу.
6)Т. Шевченко. Кобзар. І мертвим і живим...»Просвіта»,
К., 1993, С. 246 – 250.
7)Використані матеріали книги Юрія Канигіна «Шлях аріїв»,
«Арій», К.,2011
8)До історії написання поеми: Роботу над поетизацією набраних
фактів по вивченню шляхів від трипільців до українців автор
розпочав в кінці березня 2011р. і закінчив у вересні 2011р.
поемою «Історія трипільців – українців». Вона видавалась у складі
З-х збірок
на протязі 2011- 2013рр., з постійними доробками та уточненнями.
Поема опрацьовується в інтернетному варіанті до цього часу і тут
подається за редакцією станом на 10.03. 2016р.
Тема складна і автор продовжує над нею працювати, хоч і
визначився з тим, що це лише міф. Зроблено багато, а таке
враження що треба зробити ще більше. Тут подано останній,
але не остаточний її варіант.
Дехто вважає, що на таку тему потрібно писати або
блискуче, або ніяк. Можливо й так, та творять історію люди
під Богом, а пишуть - окремі автори на своєму рівні. Саме на
своєму.
Наскільки підніму, не знаю, а працюю лише тому, що мені, як
пенсіонеру, цікаво. Може ще хтось зацікавиться і напише
краще… в поетичному романі!
Автор розгядає цю поему в складі поетичної трилогії: «Божий
промисел», «Історія трипільців – українців» і «Війна». Вони
перегукуються між собою та з деякими іншими творами
з історичної тематики.
ID:
394502
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 22.01.2013 11:35:23
© дата внесення змiн: 11.03.2016 18:47:06
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
