Десь там далеко,
на вулицях Черкас,
поки ще не смеркло,
вона чекає свій час!
Десь там, біля вітрин,
відпочивають в заторах автомобілі,
вона ковтає сльози -гіркі,як полин,
та чекає,і надіється на зміни!
Чекає когось,
і водночас нікого,
начебто і загубила щось,
та чекає,не йде додому!
Лиш вітер негожий,
звіює сльози з лиця її,
він як випадковий перехожий,
підтримує тих ,хто у відчаї!
Бідна вона ,
чекає кожну мить,
Та вона,
незнає,що робить!
Десь там,на вулицях Черкас,
де вітер роздмухує коси,
вона втратила кохання враз,
і льються,льються дівочі сльози!
