Який жорстокий і сумний мотив,
Погас веселий блиск очей.
І мідяки нам осінь подає,
З верби здуваючи плакучий спів.
Мовчать простори зоряних ночей -
Твоє тепло не може їх зігріти.
Обличчя біле кригою стає,
А пізній час такий несамовитий.
Ну, що ж - вже не звучать пісні,
Замовкло небо, зблідли зорі.
І дивні мрії неозорі
Вже розчинились в вічнім сні.
