Твоє кохання-щире, чисте,
Воно, як ніби джерело.
Воно все б*є, і б*є ручисте,
Сьогодні є, а завтра ніби й не було...
Твоя любов мене все напувала
Своїми краплями, які із кришталю,
Але сьогодні вже її не стало
І не приховує вже серденько жалю!
Мій жаль про те, що я тебе кохала,
Мій жаль про те, що вірила тобі,
Мій жаль про те, що я тоді не знала, що я тобі не треба далебі.
Мій жаль, він як пекуче сонце
І гріє з середини, і ніби й не пече.
Мій жаль, як те зачинене віконце:
Все бачиш, та за скло не утечеш..
Але вікно буває і відкритим
І хочеш ти того чи ні...
Ти мусиш мене зовсім відпустити!
В вікно дорогу мусиш дать мені!...
