Ти пішла. Кудись в імлистий ранок
Я залишився з містом сам на сам
І більш ніхто не залікує мої рани
Тебе забрав навіки цей туман
І місто стало таким сірим-сірим
Та й я таким же сірим став
Просив туману я тебе віддати
А він лиш тихо мовив: «Не віддам»
Я боровся з ним, кричав:
«Почім тобі моя кохана?»
Аж поки долі безсилий не упав
А серце стало загрубілим шрамом
І я лежав, огорнений туманом
Без сил й надії все ж таки чекав
А ти пішла кудись в імлистий ранок
А ти пішла. Тебе ніхто не забирав