Одягайся, ходімо дивитись, як місто звело судомою
від березневих морозів, що застали його у спіднім
і усупереч всім прогнозам відділили бридкою комою
потепління п’янке від прОвесни до початку бузкового квітня.
Приморожене і налякане, воно борсається стурбовано,
мов кошеня безхатченко, що не дається в руки,
я стою і дивлюсь на вулицю, на її тротуар запльований
і вдихаю повітря жадібно, і закашлююсь від пилюки.
Я люблю такі весни, знаєш, коли місто як на рентгені,
без гламурного сонця і неба яскраво-синього,
коли можна без зайвих «треба» відчувати весну в легенях,
не зважаючи на обійми і цілунки морозу сильного.
