Заслужена і добра слава
У патріота Ярослава.
З радістю пишу його портрет:
Ярослав – моральний авторитет.
Рано до лав борців він став,
На Майдані дружно голодував,
Скидав продажну чужу владу.
На Лиса виливав досаду,
Як той між крапельки ходив,
Й нічого геть не намочив!
«Геть!» - кричав, хапаючи в охапку,
Баранячу рижу шапку.
Серед оранжевих стояв,
Проти фальсифікації протестував.
Коли ж оранжеві урядували,
Брудом один одного обливали,
Верховну Раду спритно гнав.
Виступав. Протестував. Співав.
Коли донбаські владу взяли,
В рот води понабирали –
Здивування, стрес і шок.
До диктатури перший крок!
Ці пельки скоро всім заткнуть -
Ні поїсти, ні вдихнуть!
Й тут Ярослав лиш оглянувся,
Від здивування поперхнувся.
Всі його друзі – патріоти
Залізли у партійні квоти,
В Верховній Раді засідають
І непогано поживають!
Закруглились, запанували,
Статки й маєтності придбали.
А він лиш ім’я добре має
Та скрізь по мітингах ганяє!
Державне двадцятиліття промайнуло.
Йому на сорок повернуло.
Всюди шанують, скрізь вітають,
Близькі ж «лохом» прозивають!
Звідки ж ця еквілібристика словесна?
Бо Ярослав патологічно чесний!!!
*
Ярославу Оду я співаю,
Завдяки йому державу маю!!!
