Крізь віття сосен, крони яких ледь чутно колисав легенький вітерець, тільки подекуди тріскала суха галузка та летіла додолу, проглядало високе синє небо, а хмарки, здавалось, чіплялись верхівок дерев та зависали над ними сторожами кладовищенської тиші.
Катерина стояла біля могили жінки і вдивлялась у її спокійне, з добрими лагідними очима, обличчя. З вуст зринули слова:
- Простіть мене, тітко Євгеніє.
А в пам’яті постало залите сонцем, вкрите зеленим моріжком, подвір’я батьківської хати. Її малолітня донька з таким же малим племінником пташенятами вилетіли з дверей та побігли, розсипаючи радісний сміх, босоніж по соковитій м’якій травичці.
Вона поспішила за ними. По стежці, спираючись на дерев’яний ціпок, йшла тітка Євгенія. За хвірткою вони і стрінулись.
Тітка Євгенія запитала, чи бува не знає адреси її сина Степана, адже вона недавно приїхала з Тюмені, де той проживав також. Відповіла, що ні та може згодом дати адресу брата, а той передасть листа її синові.
Пізніше Катя не раз буде корити себе за те, чому тоді не знайшла відразу часу, щоб пошукати, переписати жінці жменьку таких заповітних тій букв і та пішла ні з чим.
Хіба могла вона знати, що таке біль материнського серця, яке тривожиться за долю власної дитини. Не знала, не могла знати, що й сама відчує у повній мірі цей нестерпний біль, біль, що обпікатиме їй груди, коли її, уже доросла донька, буде боротись з важкою недугою, а вона, тамуючи сльози, стискатиме у безсиллі руки.
Що хотіла запитати, сказати синові, що не давало їй спокою, що чуло материнське серце, від якої біди намагалось його вберегти, тітка Євгенія назавжди забрала з собою у вічність. Невдовзі, коли сірі сутінки огорнули собою довкілля, вона померла від серцевого приступу.
Через роки брати та сестри відшукали Степана. Той мав проблеми зі здоров’ям, а діти, сини, натомість забирали від нього усі його гроші, котрі Степан, свого часу, заробив важкою фізичною працею.
04.04.13
Сумна історія. Думаю часто: чому на світі бувають жорстокі люди.. Мабуть, це результат їхнього виховання...
Дякую за твір.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно, виховання має велике значення у формуванні характеру, світогляду та ставлення, в майбутньому, людини до життя, хоча, бувають і випадки, коли, потрапивши у певне оточення вона змінюється мимовільно. Дякую, Надійко!
Скільки таких маленьких історій, коли людина жалкує, що не знайшла хвилину, не сказала декілька слів, не зайшла провідати! Бо завжди здається, що на той момент у нас є щось більш важливе. Знати б раніше!
Повчальна історія, Валю.
Сонечка і лагідної весни Вам!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби би ж то можна було у житті уникнути таких от помилок. Дякую, Надіє! І Вам теплої та радісної весни.