На дикому полі,
де був дикий бур'ян,
посіяв пшеницю
роботящий Іван.
Достигла пшениця-
ні граду,ні злив-
Іван помолився-
пшеничку скосив.
Змолотив,дав Бог силу,
повіз до млина.
Дике поле нівроку
вродило зерна.
І зажив непогано
роботящий Іван,
бо ж відомо віддавна-
як є лан,є й жупан!
Та не довго втішався-
все минуло,мов сон...
На одній шостій владу
захопив гегемон.
І прийшли на світанку
гарні хлопці в шкірянках-
обізвали"кулаком",
годували батогом
і загнали до Сибіру
кулака-куркуля-
Не вписався чолов'яга
у проспекти Кремля.
По Івановому полі
вершники літають-
один одному шаблями
голови стинають.
І такі всі молодці,
і такі герої...
І котовці,і махновці
однієї крові...
На Івановому полі
"тигри", то "катюші"-
Бій іде святий і правий-
пропадають душі.
Запрягали вдови
корівчину в плуга
співчуваючи,їм сльози
витирав вітрюга.
Понад виснаженим полем
крутиться АН-2
і отрута мінеральна
ниву добива.
Ой,любила комуніста,
та минулося...
Закохалась в бізнесмена-
і не зчулася.
-Прадід мій був куркулем?
Ой,мовчіть,бо впаду!
Він ще вдосвіта за плугом
танцював "ламбаду"...
Гордо їздив на волах
поблизу Крижополя,
я ж не можу навіть дня
обійтись без "опеля".
І мобільний є у мене,
Й телевізор плазмовий,
І в три поверхи хатинка
з гаражем і лазнею.
То в Туреччину літаю,
то в Італію-
Про колгоспи вже й забула,
стала кралею.
Ой, не звикло поле
та й байдикувати-
Само себе засіяло-
ніхто не хоче жати.
І терпляче виглядає
крізь нахабний бур'ян
чи не йде його Господар-
роботящий Іван...