Не розумію чому фільм "In Bruges" називають "Залягти у Брюгге".Тим не менш, він зараз йде по "1+1". Це один з моїх улюблених фільмів... і не дарма.
Звичайно можна сказати, що він закінчився хепіендом, але це досить узагальнено і цілком можливо обман. Не варто псувати перегляд фільму тим хто його не бачив. Але завжди можна натякнути.
Коли ми вбиваємо в собі ту дитину, якою ми колись були, що тоді від нас лишається? На що схоже наше життя? Втрачаючи сенс, ходячи, мов примари в цьому світі, під тягарем провини, ми не бачимо іншого виходу окрім самогубства.
Ми знаємо, що кінець неминучий. Рано чи пізно ми помремо, за нами наші діти, за ними їхні і так допоки нікого не залишиться. І світ покаже свою справжню сутість- порожнечу. Йому сумно буде без нас... ні мені хочеться, щоб йому було сумно... а йому не буде сумно: йому буде всеодно. Але щось тримає нас в цьому світі.
Щось глибоко в нас і якийсь бісів збіг обставини. Якийсь малюк Джимі- карлик-расист і Кен. Кен схожий на віру, яка працює на принципи, поки між ними не виникає суперечки.
Теперішнє постійне і нескінченне, за ним женеться минуле з розривними кулями. Майбутнє безсиле перед жорстоким було і як частина теперішнього жертвує собою заради іншої своєї частини заради іншого майбутнього. Минуле вбиває допоки не стає жертвою своїх амбіцій, принципів.
І в кінці ми починаємо все розуміти, але чи не запізно? Чи є шанс? І взагалі , чи він справді потрібен?
Мені скільки рокі, що вам прийдеться прийняти на віру, що я дивилась цей фільм, тим більше, що я переклала його назву, як * канікули в Брюгге, теж почувалась дитиною. іноді треба довіряти людям.
Спайдер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дослівний переклад: =в Брюгге=, мені подобається переклад "одного разу в Брюгге" і неподобається, дуже, "залягти в Брюгге". Оригінал є оригіналом.
канікули в Брюгге, теж почувалась дитиною. іноді треба довіряти людям.
