Вчора ми вперше змогли побути удвох. Ми зняли малесенький номер у дешевому, але непримітному готелі.Я дихав нею. Я відчував, як пахне любов, як примішується до цього запаху, аромат пристрасті. Її губи тремтіли, а ніздрі роздувалися, вона раз поразу притулялася до мене, аби вдихнути повітря, яке оточувало лише наші тіла.
Доповнювала букет запахів гіркота шоколаду, яка долітала з журнального столика попід ліжком.
А зранку кріз балконні двері влетів запах цитрусових з ринку, що попід вікнами готелю.
Потім, коли її вже не було поруч, я йшов ранковим суботнім містом, повз проїжджали лише геть порожні маршрутки та тролейбуси. Біля \"Цукерні\", яка лише одна відчинена у такий ранковий час, я купив з лотка ще пекучо-гарячий круасан, який пахнув свіжою здобою, шоколадом та ваніллю і паперовий стаканчик аж густої арабіки.
Напевне саме так пахне щастя...
так друже, моє щастя також частково пахне круасаном, соком зранку щоб похмелитися і краєсидим з дванадцятого поверху... цей номер, і твій і мій тепер набув широкого символізму в особистій міфології ... ДО ПОВНОГО ЩАСТЯ НАМ НЕ ВИСТАЧАЄ КВАРТИРИ НА 12 ПОВЕРСІ ітеде...
ps: розумію. дякую що нагадав
Latur відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00