Десь в горах там, на полонині,
Де небеса торкають сині,
Червона рута в оксамиті,
У міжповітряному ситі
Відкрила сонцю ніжні скроні
У травах, наче на долоні,
Свої пелюсточки тендітні,
Такі яскраві ще й привітні
В подяку сонцю, що ласкало,
На ніч стелило покривало,
Щоб захистити свою квітку,
Що розцвіла йому улітку,
Даруючи щасливі миті,
У росах радістю омиті.
Шептало сонечко їй оду
Від свого сходу до заходу.
Бо тільки тим, хто так кохає,
Чарівна квітка розцвітає. 2013
Рута дуже схожа на садові георгіни.
В горах була, але таку кітку не знайшла...
У Вас не просто вірш, а ціла ода, присвячена цій квітці кохання...
Lana P. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оленько, тішуся вашим детальним і реальним коментарям!
Рута мені подібна на волошку, лише по розміру десь у 3-4 рази більша...У мене ця квітка росте на грядці за хатою, а цвіт у неї такий червоно-яскравий, що неможливо нею не захопитися...
