***
Дощить... Злітають з неба намистинки —
Сльозами вдячності покрилася рілля.
Додолу щемно падають краплинки...
Весняна купіль… Умивається земля...
***
У кожного життя, як квітка, із Божого насіння —
Самі ж вирощуємо, піклуємося про коріння…
***
Кохайте, та не в ланцюгах,
Лише у вільному польоті,
У чистих водах, не в болоті,
Любов несіть у молитвах.
ВИПАДКОВИЙ ЧОЛОВІК
Цей зовсім випадковий чоловік,
Мені дорожчим батька став однині,
Гіркі образи виллє безпричинні,
Зцілує сльози із солоних щік
Солодкими і спраглими вустами,
І щедро в душу потече медами,
Лицар тілесних, неземних утіх.
***
Вода камінь підмиває
Не днями — роками.
Так і життя пропливає
Поміж валунами.
Котиться й не знає впину,
Жебонить струмками.
Мов вода, до тебе лину
Мріями, думками... 14.12.14
***
Мої вірші — фантазії край поля,
Герої різні — не моє життя.
Напевно, склалася так їхня доля,
Але у них живе моя душа.
***
Він щебетав. Вона німіла.
Ранок настав, а Ніч згоріла.
***
Зітхати з Вами чи варто, а чи ні?..
Обрубки впали на рамена…
Ви гордо зірвались на жвавім коні,
Порвались міцненькі стремена. 14/06/15
***
Все зрушено. Розбито. Допекло.
Здолаю. Повернусь в своє русло!..
І канули у безвість всі слова —
На згарищі любов не ожива.
***
Кохання води, щоб пірнати і купатись.
В них можна і втопитись, і перевертатись.
Воно дано, щоб відчувати радість, жити,
Без нього нецікаво цілий вік прожити.
***
Вони нарешті стрілися у цьому світі.
Бажання їхні поєдналися в суцвітті,
Як квіточки обидві на стеблі,
Дві різні долі на однім крилі.
***
Навіть безмежний океан здається, мов калюжа,
Якщо на тому березі людина не байдужа…
ХВИЛЯ
Не кориться навіть вітрам.
Бо доля її — Божий храм.
Свій берег шукає вона,
Щоб випити щастя до дна.
Гарно і цікаве порівняння - Людська душа, неначе комашина,
Ой, я, ніби, в такому милому, рідному серцю лісі побувала! 
