Вдихають гори молитовний Дух
природи, що хитнулась в осінь пізню.
А листопад, той вічний одчайдух,
насупив брови, наче лицар грізний.
Безмежний світ зачаєно набух
зимовою приреченістю слізно,
а в небесах не затихає рух
планет і душ – там править перевізник.
Це колесо тривог, і доль, і мук
не покладає, як то кажуть, рук
й не проминає нас та України.
Вона ж, здолавши смерк, у повен ріст
ще випрямить свій стан, й народу хист
із рук Творця їй подарує зміни.
09.11.2012
