Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Не долюбив… - ВІРШ
logo
Тетяна Луківська: Не долюбив… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Не долюбив…

Тетяна Луківська :: Не долюбив… 
                          Сучасна історія.  Кажуть, що «любов довготерпелива, не перестає», бо вічна. А  в нашій історії  любов зневажена, тому вона  і залишає назавжди колись обране  серце.
  Сонце вже зранку немилосердно припікало. І хоча в літні дні усі чекали  тепла і сонця,  та такого вже гарячого не переносили.  А сховатися можна було хіба що у воді і з головою, як кажуть. А Денисія не відчувала жари для тіла, бо у неї пекла вогнем душа. Де ж таке хто бачив! Від неї пішов чоловік. Пішов... і назавжди! Вона сиділа геть спустошена таким  неочікуваним вчинком. Щоб від неї? І її Влас, який щиро зазирав у вічі, прощаючи всі каверзи дружини..? Віддано любив з першого  дня їхнього знайомства. Все просив Дену дати можливість любити її. І не долюбив. А було ж!!! Задумалась... 
  Дена не мала собі ціни. Гарна, струнка, чорноока. Вона відмітала усіх кавалерів, бо знала чого хоче. А хотіла багатого, а ще, щоб на руках носив. Та попадалися тільки такі, які обіцяли носити на руках, а в кишенях мали, як не «пусто», то й не густо. Час ішов. Уже й кавалери, що з  порожніми кишенями, одружилися. І як не дивно, завелося і в їхніх кишенях чимало. А Дена все вибирала і вибирала. І вибрала короля вулиці, юнака, якого всі боялися. Войовничий, з надмірним почуттям  спротиву і справжній красень. Він був грозою для хлопців  з багатьох вулиць. І таким покірним та мирним поруч Дени. Ніби крила обламала у Власа його любов до цієї дівчини.  З нею ставав м'яким, ніжним, якимсь безхребетним. І Дена «поганяла» як хотіла, бо грошей багато так і не надбали. Що ж хотів любові, то люби!  Любив. І надмірно. Сварилася, а він посміхався, сердилася – ніжно обіймав, гнівалася – перепрошував, а в подарунок завжди пристрасне кохання. Так любити міг тільки він. Обціловуючи, з ніжністю шепотів, що долюбить до найменшої часточки її душі і тіла. Життя йшло… Та короля вже не було. Просто менше посміхалися чоловічі очі, суворішали куточки вуст, жартував все рідше, а то й замикався частенько терплячою мовчанкою. А нова королева Денисія, вихитуючи гарним станом круті віражі, чванилась, що покорений назавжди чоловік належить тільки їй. А на запитання подруг про секрет їх міцного кохання з Власом, голосно сміялася і недбало кидала поради: «А ви не дайте долюбити себе до кінця і кожна ніч буде новим початком любові». І нехтувала своїм вірним і відданим коханням. Відверталася від поцілунків, аби ще раз перепросив, капризувала від чергового невмілого подарунка. Чоловік так часто не міг догодити дружині, що боявся її засмутити. Віддавав їй усі гроші, аби вона могла сама для себе вибирати, купувати, радіти. Королева і не помітила, що вихідний день Влас старався заповнити без неї. Любив збирати гриби, ловити рибу, просто ходити лісом. Аби хто його бачив у цей час, впізнали б колишнього короля. Він вибирався на високі дерева, свистів до птахів, збираючи їх у зграї, розмовляв з усіма маленькими лісовими мешканцями, яких тільки зустрічав на прогулянках. Вдивляючись у воду, де плюскались у хвилях маленькі рибки, був щасливий до безмежжя. Така «самотність» приносила йому задоволення. Ніхто його не сварив, не капризував поруч, не галасував даремно. Навіть гриби чи вдалий улов Влас не ніс додому, боявся, що знову Дена буде незадоволена непотрібною, як казала, роботою. Тому тішив колег, які з радістю приймали незвичні подарунки.  Такі прогулянки ставали все частішими. Він все віддав би за такий спокій. А Денисія, вибравши всю зарплатню у чоловіка, бігала по шопінгах, придбавши все потрібне і не дуже, зустрічалася з подругами, щедро запрошувала  їх до домашньої гостини,  відпочивала на морях та озерах, знемагала у саунах, леліяла себе у косметичних кабінетах. І геть зовсім забувала про Власа, який тільки радів  її забавам і непомітно йшов у свою самотню подорож. І час переміг, розділивши їх назовсім. Вже й відпочинок вони планували порізно. І якось, у хвилину ранкової розмови, Влас сказав: «Дено, а ми вже не потрібні один одному». На що Денисія, розсміявшись, так недбало кинула кілька слів: «Побудь десь недалеко, може, пригодишся. Хто ж мене долюбить?» Промовчав Влас. Чи знала тоді вона, що ці, здавалося б, жартівливо кинуті  слова, визріють у тверде рішення коханого.  Денисія згадувала їх кожної миті, залишившись без Власа. А він пішов, закинувши за плече  невеликий вузлик необхідного збіжжя, дивно сказавши на прощання : «Вибач, що не долюбив». 
  Гірко було самотній  жінці, без теплих і ніжних обіймів сильного і покірного чоловіка. Перебирала разом прожиті дні, шукала помилки чи виправдання... і не знаходила. Дена не бачила своєї вини. Королева ж!

ID:  442141
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.08.2013 14:33:45
© дата внесення змiн: 08.08.2013 14:33:45
автор: Тетяна Луківська

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, *ИРЕНА*, Дядя Вова, Олекса Удайко, Янош Бусел, Ганна Верес (Демиденко)
Прочитаний усіма відвідувачами (2069)
В тому числі авторами сайту (57) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (3):    назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 16.09.2017 - 13:31
Ось така життєва історія... Що ж - недолюбленою і залишиться певно Дена... а що ж чекає у житті Власа... Хай би знайшов ту, яка кохатиме сама і буде коханою Власом.. 42 16 43 flo11 flo11 flo11 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Любов Іванова, 16.09.2017 - 20:16
Добре було б, та й досі вона самотня і все чекає Власа...дякую, Любонько, що переймаєшся моєю оповідкою 16 22 22
 
Наташа Марос, 22.01.2017 - 21:18
17 17 Вражаюче!!! Але так буває... є над чим задуматись... wink flo12 flo12 flo12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Наташа Марос, 23.01.2017 - 00:02
Дякую, Наташо, рада, що до прози завітали 16 16 16
 
Касьян Благоєв, 21.08.2016 - 13:28
вміємо копати. і закопувати теж.
вміємо хотіти. багато щоб і тільки нам. і щоб по-нашому!!!
а решту вміти? - не обов"язково...
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Касьян Благоєв, 22.08.2016 - 09:34
Дякую Вам, радію зустрічі 16 22 22
 
Ганна Верес (Демиденко), 24.01.2016 - 15:25
Таню, спочатку привітаю Вас із завтрашнім днем Тетян. Хай Бог посилає Вам міцне здоров*я, удачу і нові творчі знахідки.
Оповідання не просто шикарне - талановите. Все у нім - шедевр: і герої, і стиль викладу, і мова, і ілюстрація навіть.
Я у ньому знайшла ще й третього героя, це час ("І час переміг..."). Оце Ваше коротеньке речення є вироком королевій, молодець ви, що ввели його. 12 12 12 16 17 19 22 22 give_rose Обираю.
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганно, за розуміння і привітання. Рада Вам і радію такому сприйняттю мого слова 22 22 give_rose
 
Олена Орелецька, 10.01.2015 - 17:00
12
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, рада знайомству 16
 
Янош Бусел, 30.11.2014 - 00:39
scenic give_rose give_rose give_rose beach
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таку нічну зустріч, Яноше 16
 
tamriko, 23.08.2014 - 15:09
Правдиво. give_rose give_rose give_rose
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за зустріч 16
 
Natallia Popova, 30.11.2013 - 21:38
flo21 flo21 flo21
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую щиро give_rose give_rose give_rose
 
Надія Таршин, 20.09.2013 - 14:20
Сподобалось оповідання, якби його читали ті, що вважають себе королевами. 16 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надюш give_rose give_rose give_rose ...ех, якби ж...
 
Віктор Варварич, 18.09.2013 - 08:41
12 12 12 Гарно...королева, королева.. 16 16 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, що знайшов час для моєї історії give_rose give_rose give_rose
 
Дядя Вова, 21.08.2013 - 01:46
Дуже сподобалося! 12 16 give_rose give_rose give_rose 39
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам рада і вдячна 22 22 16 16 16
 
irinag, 15.08.2013 - 14:42
Хочу, Таню, просто подякувати. Дуже доречниий сюжет в нашому сьогоденні. Задумуюсь і сама......... 16 22 22
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко, літня пора так розсипала нас, не часто зустрічаємося, тому дуже рада тобі. 22 22 16
 
Салтан Николай, 14.08.2013 - 10:21
... чесно кажучи не дуже люблю читати твори, прозу, але в цей раз спробував і знаєте не пожалкував - твір тримав в напружені від першого до останнього слова (а це, як на мене, одне з найголовніших умов хорошого твору)... а щодо самого твору, то героїні такого виду залишатимуться завжди такими, навіть після страждань і ніби розуміння своїх помилок ... можливо на певний час вони і змінилися б, але по суті своїй вони просто "королеви", які не знають чого хочуть ....
16 16 16 icon_flower
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Салтане, що завітав до мого слова, так мудро розставив всі крапки нашого непростого життя, щиро рада тобі, бо давно не чулися, хорошого духмяного і щедрого свята 43 flo26 16
 
Lana P., 14.08.2013 - 04:45
З задоволенням прочитала ваш твір і хочу сказати, що нещасна ЛГ, котра не відчула радощів кохання,
бо ніяке матеріальне забезпечення душевних злетів не замінить...хоча, у неї є ще майбутнє... flo11 16
Ви-майстриня слова 05
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мила Лано, за гостину, щедрого і світлого святечка тобі 22 22 16 43 flo26
 
Наталя Святокум, 12.08.2013 - 17:36
Саме смішне, що з Вашим переплітали не цей smile
Вірш під назвою "На три"
 
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перечитала обидва і зачарована give_rose give_rose give_rose
 

Сторінки (3):    назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie