Такий хороший.
Пробач що я в лице тобі брешу,
та серце не до тебе рветься.
Спасибі за любов твою
та щось мені у душу не крадеться,
а ні твої уста, а ні чарівні очі,
ні компліменти сказані мені.
Хоч серце мені навіть, не лоскоче
наше мовчання в тишені
та всеш я вдячна за тепло твоє,
за те що ти до дому провожаєш.
І що беріг би ти серце моє,
і що мені на твй жаль - довіряєш.
Ти ж знаєш серцю не прикажеш,
тому пробач мене, прошу.
Й ніяк ти втримати мене не зможеш
я всеодно колись піду.
Піду нічого не сказавши,
нехочу признаватися тобі.
І я піду у собі заблукавши,
я в цьому не зізнаюсь, і собі.
я за любов твою, не зможу відплатити
а ні серцем, ні душею своєю.
Хібащо теплотою тіла обігріти
порадувати марною надією.
Пробач, що на шляху твоєму опинилась,
оволоділа твоїм розумум, душею й тілом.
а може просто, я тобі наснилась,
а може просто стану сірим пилом.
А може так повинно було бути
такий, як ти таку, як я любити.
Така, як я отак про все забути,
отак на все забити і розбити
оті серця. І твоє разом з ними,
і зболем згадувати, як колись
любила я, ну і мене любили.
І моє серце вирване з грудей,
пошматували, викинули, вбили....
.