Я нічого не вартий
разом зі своїми покусаними до крові губами та віршами.
Ти казала, що я в них надто відвертий.
На що кажу, що їх все одно окрім нас,
ніхто правильно не прочитає.
Тільки ми пальцями по оголеному тілу,
тільки ми губами по холодних зап'ястках,
зможемо відтворити події тих вечорів.
Я погоджуюсь з твоїми словами,
я не вартий твоєї любові,
але її гідні всі наші розмови,
поцілунки та побажання «Доброго ранку».
Я признаюсь, це були мої найкращі ранки.
Але я не вартий твоєї любові,
її не вартий, скажу тобі по правді, ніхто.
Твоя любов ховається в тобі і в твоєму Львові.
Від неї хочеться палити,
бажано сусідські будинки, щоб, як писав Жадан,
ти звернула на мене свою увагу.
Але я, та й разом зі своїми віршами,
не вартий твоєї любові.
Тарас Марищук