Осінь, безбарвна та сіра, ступила на облущений поріг,
В навушниках Земфіра, подалі від ненависних доріг.
Я в тобі вбачаю диво, та літак у небо вже злетів,
Не лякай мене ти, зливо, він про кохання шепотів.
Лише самотня та холодна, осінь плечі обіймає,
Хвиля почуттів глибоководна, її уже я не сприймаю,
Навіщо стільки обіцянок, пустих, примарних та гірких,
Ми розбили досить склянок, таких для нас хитких.
Я тебе шукаю всюди, ось, знайшла, ти зачекай,
Напишу тобі етюда, ти поки приготуй нам чай,
Посмішці очей твоїх медових відповідаю ніжно - "я готова",
Осінніх барвів кольорових повна душа моя цукрова.