в зелених очах божевільно тане світанок.
а сонце все вище злітає по небосхилу.
типові новини і кава - типовий ранок,
і крихти тепла, що ізвечора ще залишились.
відкрите вікно і вітрами там грається осінь,
а в дзеркалі - злякані темні круги під очима.
в сміттєвім пакеті пляшки і резиновий досвід,
а в ньому щось біле (напевне, майбутня дитина)...
мої вісімнадцять сидять на південнім вокзалі,
а я на подушці смакую останній свій сон.
шістсот кілометрів для мене - незаймані далі.
та скоро розбудить дзвінком із дитинства рінгтон.
